На війні з окупантами Полтавщина втратила ще 26-х захисників

1. >
2. Суспільство >
3. На війні з окупантами Полтавщина втратила ще 26-х захисників

Громади Полтавщини та Територіальні центри комплектування та соціального супроводу офіційно підтвердили загибель на війні з російськими окупантами ще 26-х воїнів-захисників.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким полеглих воїнів.

Стало відомо про загибель кременчужанина Микити Олеговича Клєцкова. Він народився 4 липня 1995 року у Кременчуці. Був випускником Кременчуцької 27-ї школи. Закінчив навчальний курс Кременчуцького професійно-технічного училища № 22.

Проходив службу в Батальйоні почесної варти, церемоніальному підрозділі українського Президентського полку. Потім був вояком у десантно-штурмовому війську. Неодноразово захищав Україну у гибридій війні з росією у зоні АТО/ООС.

Останній час був воїном у 137 батальйоні 35 бригади морської піхоти. За званням старший матрос, посада наводчик.
Загинув герой 8 січня 2023 року в наслідок артелеристкого обстрілу російських окупаційних військ. Він отримав поранення несумісне з життям поблизу населеного пункту Кремінна.

17 січня, у Кременчуці провели в останню путь 48-ми річного захисника України Юрія Дзюбу. У військового залишилися дружина та мати.

Юрій Дзюба захищав нашу державу від російської військової агресії з 14 листопада 2022 року. Був рядовим, стрільцем кулеметного взводу 1 стрілецького батальйону, військової частини А-7015. Загинув 5 січня 2023 року в районі міста Соледар, Донецької області.

24 січня, у Кременчуці попрощалися із 40-річним захисником України – Вадимом Кришталем. У військового залишилися дружина і син.

Вадим Кришталь захищав нашу державу від повномасштабного вторгнення російської федерації з серпня 2022 року. Був солдатом мінометного взводу мінометної батареї 2 десантно-штурмового батальйону, військової частини А-0224. Загинув 10 січня 2023 року на Донеччині поблизу села Новомихайлівка.

25 січня 2023 року, Кременчук провів у останню путь 44-річного захисника України Василя Синьовича. У нього залишилися мати, дружина, син і донька.

Василь Синьович захищав нашу державу від російської військової агресії з 25 лютого 2022 року з перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію України. Був солдатом, водієм-електриком артилерійського взводу артилерійської батареї військової частини А-1910. Був учасником АТО. Загинув військовий 17 січня на Донеччині в районі села Терни Краматорського району.

26 січня 2023 року, у Кременчуці попрощалися із 45-річним захисником України Віталієм Личманенком. У військового залишилися батьки, дружина та донька.

Віталій Личманенко захищав нашу державу від російської ворожої агресії з березня 2022 року. Був солдатом, гранатометником піхотного батальйону військової частини А-2573. Загинув 16 січня 2023 року на Харківщині поблизу села Комісарового, Куп’янського району.

Прощання з військовими проходило у Міському палаці культури. Панахиду відслужили у Свято Миколаївському соборі. Поховали захисників на Алеї Героїв Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.

Другий відділ Кременчуцького РТЦК та СП повідомив про загибель двох воїнів з Кременчуцького району.

17 січня під час виконання службового обов’язку в районі населеного пункту Моначинівка Куп’янського району Харківської області загинув лейтенант Олександр Леонідович Бодаква.

Він отримав несумісні з життям вибухові травми. Захисник був призваний на військову службу за мобілізацією 19 квітня Індустріальним РТЦК та СП міста Дніпро.

Проходив службу на посаді командира зенітно-ракетного взводу. 9 місяців Олександр Леонідович боронив свою державу та народ від навали російських терористів.

Також підтвердилася смерть ще одного воїна – Олександра Сиротенка.

Він був призваний за мобілізацією Кременчуцьким РТЦК та СП. Службу проходив у військовій частині А4165.

З 17 грудня 2022 року Олександр вважався зниклим безвісти. Але, на жаль, наш захисник загинув. 17 грудня в населеному пункті Білогорівка Луганської області, виконуючи бойове завдання Олександр потрапив під артилерійський обстріл та отримав несумісні з життям поранення.

22 січня в Миргороді попрощалися із земляком, вірним солдатом України Колодним Володимиром Анатолійовичем. Він був командиром стрілецького відділення військової частини. 16 січня 2023 року в жорстокому бою біля міста Соледар Донецької області молодший сержант Володимир Колодний загинув.

Володимир Анатолійович народився 13 листопада 1970.

Вірний патріот своєї держави, Володимир Колодний у перші дні війни без вагань встав на захист України. З 27 лютого 2022 року Володимир Анатолійович Колодний виконував бойові завдання у складі 116-ї окремої бригади територіальної оборони.

Поховали Героя з військовими почестями на місцевому кладовищі.

23 січня миргородці попрощалися із Надутіком Богданом Петровичем. 8 січня 2023 року в жорстокому бою біля міста Соледар Донецької області головний сержант стрілецької роти військової частини А 7015 Богдан Надутік загинув.

Богдан народився 17 грудня 1974 року в місті Кодима Одеської області. Після закінчення 9-ти класів Кодимської школи обрав мирну професію механізатора сільського господарства в місцевому професійно-технічному училищі. Далі військова служба.

Згодом військова служба привела його в Миргород в Третій територіальний вузол урядового зв’язку. У 2022 році майстер-сержант держспецзв'язку Надутік завершив військову кар’єру, вийшов на заслужений відпочинок.

22 листопада 2022 року Богдан Петрович став на захист України і виконував бойові завдання у найгарячішій точці бойових зіткнень з ворогом на сході держави.

25 січня у Миргороді попрощались з мужнім воїном, який віддав своє життя за свободу та незалежність України, Євгеном Анатолійовичем Бойком.

З початком повномасштабної війни Євген Анатолійович з'явився у військкомат.

Біля міста Соледар 20 січня 2023 року у важкому бою стрілець третьої стрілецької роти військової частини старший солдат Євген Анатолійович Бойко загинув.

Євген народився 6 червня 1982 року в місті Миргород. Закінчив 9 класів колишньої школи №2. Обрав мирну спеціальність електрика в професійно-технічному училищі №44. Потім - строкова служба у лавах ЗСУ, праця будівельника і плани на мирне життя. Але всі плани обірвала жорстока війна, яку розпочала підступна росія.

25 січня в Миргородській громаді попрощалися із Горбанем Миколою Васильовичем. 23 січня 2023 року поблизу населеного пункту Велика Вісь Чернігівської області командир машини 1-го мотопіхотного відділення військової частини солдат Микола Горбань отримав вогнепальне поранення, несумісне із життям.

Микола Горбань народився 16 березня 1994 року в селі Попівка Миргородського району. У 2005 році родина переїхала в Гаркушинці, і тут він закінчив 9 класів. Обрав мирну спеціальність водія-електрика в Миргородському професійно-технічному училищі №44. Строкова служба проходила у лавах Національної гвардії.

З 1 березня проходив службу у роті охорони Миргородського районного територіального центру комплектації та соціальної підтримки, а з червня солдат Горбань виконував бойові завдання у складі сильних, незламних, вмотивованих військовиків 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

Поховали військового з почестями на сільському кладовищі в Гаркушинцях.

26 січня живим коридором пошани миргородці зустріли свого земляка, Героя-захисника Анатолія Івановича Шептуна.

Воїн загинув 23 січня 2023 року під час виконання бойового завдання біля міста Соледар на Донеччині. Був командиром першого розвідувального відділення, молодшим сержантом.

Анатолій Іванович народився 14 січня 1965 року в с.Березова Лука Гадяцького району. Освіту здобував у Хорольському технікумі механізації сільського господарства і Полтавському сільськогосподарському інституті.

Він був активним членом громадської організації «Спілка воїнів-десантників Миргородщини». З 2014 року Анатолій та його побратими допомагали воїнам АТО, возили військову амуніцію, продукти харчування у найгарячіші точки зіткнень.

Вже з 25 лютого Анатолій Шептун організовував та налагоджував роботу миргородської територіальної оборони.
Поховали земляка з військовими почестями на Алеї Героїв у Миргороді.

24 січня Горішньоплавнівська міська територіальна громада попрощалася із загиблим бійцем Збройних сил України Володимиром Нєкрасовим.

Володимир Нєкрасов народився 12 червня 1980 року в місті Комсомольську. У 1995 році після закінчення 9 класів загальноосвітньої школи № 6 вступив до Комсомольського політехнічного технікуму за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель та споруд», здобувши кваліфікацію техніка-будівельника. У 2014 році після закінчення Харківського національного університету міського господарства отримав диплом інженера-будівельника. Із 2000 року майже 20 років своєї трудової діяльності Володимир Олексійович присвятив роботі на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті.

19 липня 2022 року був мобілізований на російсько-українську війну.

19 січня 2023 року під час виконання бойового завдання, захищаючи державний суверенітет і територіальну цілісність країни, солдат Збройних сил України Володимир Нєкрасов героїчно загинув у районі населеного пункту Мар’їнка Донецької області.

Поховали з почестями в Горішніх Плавнях на території військового меморіалу «Їхні імена будуть жити вічно».

21 січня внаслідок мінометного обстрілу українських позицій в районі населеного пункту Красна Гора на Донеччині загинув житель села Велика Круча Пирятинської громади Сергій Наріжний.

Народився Сергій 14 червні 1974 року в місті Селідово Донецької області.

Професію техніка-механіка здобув, навчаючись у Березоворудському аграрному технікумі. Протягом 1993-1994 років проходив строкову службу в лавах ЗСУ. У 2014 році Сергій Наріжний був вперше мобілізований на захист Батьківщини.

Сергій був одним з тих, хто в перші дні повномасштабного вторгнення росії пішов захищати Україну від загарбників – мобілізований 26 лютого 2022 року.

У загиблого лишилися дружина та донька.

22 січня під час штурмових дій противника біля населеного пункту Парасковіївка, Бахмутського району, Донецької області загинув солдат Олександр Аржанов.

Народився Олександр 6 лютого 2001 року в селі Олександрівка на Пирятинщині. У цьому ж селі пройшло коротке, мов спалах, життя юного Захисника. Після закінчення школи він здобув фах слюсаря. З липня 2020 по грудень 2021 року проходив військову строкову службу у військовій частині 3057 на посаді стрілець-оператор.

В перші дні повномасштабного вторгнення росії Олександр виявив бажання захищати рідну землю – 26 лютого він був призваний на військову службу до військової частини А-7313 на посаду стрілець снайпер розвідник.

У Олександра залишилися батьки.

Гадяцька міська рада повідомила про двох полеглих Героїв з громади.

23 січня поблизу населеного пункту Водяне Донецької області загинув старший матрос, морський піхотинець Максим Олегович Демиденко, житель села Малі Будища, 2003 р.н.

Цього ж дня поблизу Бахмута на Донеччині загинув житель села Бобрик Великобудищанської громади Дмитро Борисович Матвієнко, 1981 р.н.

З початком повномасштабного вторгнення, 24 лютого, Дмитро добровільно вступив до лав Національної гвардії України. 23 січня віддав своє життя, знищуючи підступного ворога, поблизу Бахмута Донецької області.

23 січня під час виконання бойового завдання поблизу міста Соледар на Донеччині поліг Іван Кобзій із Великосорочинської громади. Військовий мав звання солдат, йому було 44 роки.

Іван Іванович народився 3 грудня 1978 року в с. Зелений Кут. У 1985 році пішов до 1 класу Савинцівської середньої школи, яку закінчив у 1994 році. У 1996 р. Іван був призваний до лав Збройних Сил України. Після служби в армії, працював у КСП «Нива».

З перших днів повномасштабного вторгнення агресора на нашу землю, вступив до Миргородського батальйону територіальної оборони. Спочатку перебував на території Полтавської області, потім захищав нашу державу на території Донецької області.

Вірний військовій присязі, виконуючи свій патріотичний обов’язок, під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій в районі поблизу населеного пункту Соледар Донецької області, 23 січня 2023 року сержант Іван Кобзій загинув.

Лубенська міська рада повідомила про трьох загиблих воїнів з громади.

22 січня під час штурму позицій противником отримав поранення несумісні з життям і загинув наш земляк командир протитанкового відділення, старший сержант Погребняк Юрій.

Юрій Сергійович народився 17 вересня 1977 року у селі Засулля, Лубенського району.

Закінчив Засульську загальноосвітню школу, пізніше – професійно-технічне училище в селі Войниха. Після проходження строкової військової служби довгий час служив у 25-й мотострілецькій дивізії, що дислокувалася в Лубнах. Після її розформування працював на різних підприємствах нашого міста.

На захист своєї держави він став з перших днів повномасштабного вторгнення ворога.

23 січня під час виконання бойового завдання загинув стрілець-санітар стрілецького батальйону Єндоренко Олександр.

Олександр Іванович народився 11 вересня 1987 року у селі Матяшівка Лубенського району.

Закінчив школу у селі Тернавщина та згодом здобув середню освіту у Оріхівській загальноосвітній школі, пізніше вчився у професійно-технічному училищі села Войниха.

Працював трактористом і дбав про врожаї.

У нього лишилася дружина, діти.

25 січня під час штурмових дій противника та мінометного обстрілу поблизу м. Бахмут, Донецької області отримав мінно-вибухове поранення несумісне з життям і загинув наш земляк, навідник зенітно-кулеметного відділення, солдат Пономарьов Сергій.

Сергій Володимирович народився 27 квітня 1981 року. Загальну середню освіту здобував у Чуднівській, Нижчебулатецькій і В’язівській школах У Лубенському професійно-технічному училищі №12 отримав мирну будівничу професію столяра.

Пройшов строкову військову службу і працював на різних виробництвах Лубен та району. В армію пішов з робітничого колективу ТОВ «Сільбуд».

Вже 1 березня 2022 року він добровольцем пішов до лав територіальної оборони Збройних Сил України.

Прощання з Пономарьовим Сергієм Володимировичем відбудеться 31 січня о 12 годині на кладовищі села Чуднівці Лубенського району.

29 січня Великобагачанщина провела в останню життєву дорогу патріота і героя, учителя – Віктора Андрійовича Скороденка.

Віктор Андрійович народився 12 жовтня 1968 року у Великій Багачці. У 1985 році закінчив місцеву школу та вступив до Харківського державного педагогічного інституту імені Г.Сковороди. З 1987 по 1989 рік проходив військову службу, а з 1991 року по 24 лютого 2022 працював учителем фізичного виховання у своїй рідній Великобагачанській школі.

Загинув 21 січня 2023 року, вірний військовій присязі, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Соледар Донецької області.

29 січня Новосанжарська громада попрощалася зі своїм земляком, воїном-захисником, жителем села Кунцеве – Янком Миколою Васильовичем.

Він був гранатометником стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А 1815. Загинув внаслідок мінометного обстрілу ВП «Бетон» біля населеного пункту Нескучне Волноваського району що на Донеччині.

29 січня 2023 року Скороходівська громада прощалася з Сергієм Вікторовичем Сисоєвим, 1976 року народження, уродженцем с. Скибівка.

У 2014 році був мобілізований та захищав цілісність та незалежність держави на сході України.

Отримав статус учасника бойових дій. Нагороджений медаллю «За участь у антитерористичній операції».

24 лютого 2022 року після повномасштабного вторгнення російських військ, Сергій Вікторович добровільно поповнив лави Полтавської територіальної оборони. У віці 48 років він віддав життя за Україну. Нічим не розрадити рідних та близьких воїна, у якого попереду було багато задумів та планів на щасливе життя.

Сергій героїчно загинув 23 січня 2023 року в районі Соледару під час виконання бойового завдання.

27 січня у громаді попрощалися з Олександром Бурсовим, прикордонником, який загинув на «Азовсталі».

Прикордонник разом з побратимами безстрашно та відчайдушно тримав оборону «Азовсталі». 12 травня 2022 року масований ворожий обстріл вакуумними бомбами обірвав життя героя.

Указом Президента України старший майстер-сержант Бурсов Олександр Миколайович нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, посмертно.

На війні з окупантами загинув полтавець Станіслав Молнар. Трагічну звістку повідомив депутат, захисник України Сергій Бульбаха.

«Війна це завжди біль, сльози, горе, смерть, втрати... Захищаючи Україну загинув справжній воїн, чудовий батько, друг, який тільки справжній, вірний побратим, людина в повний зріст Станіслав Молнар, мій командир відділення. Найважче, коли втрачаєш близьких і єдиних по духу людей. Ще місяць тому ми мріяли зі Стасом, як після Перемоги ще активніше займемося проектом військового виховання дітей, бо то потрібно державі! Непоправне горе для нас всіх… для його родини, для команди Вороскол».

Без батька залишилися три дівчинки.

Читайте також: На Полтавщині попрощалися з двома воїнами, які загинули на війні

• #загинув
• #новини Полтавщини
• #війна