Cьогодні
У Нових Санжарах провели в останню путь воїна Олександра Рубайка
22 травня 2025, 12:00 0
Учора, 21 травня, Новосанжарська громада попрощалася з Олександром Анатолійовичем Рубайком, який помер від ран та ускладнень зі здоров’ям 13 травня цього року в Запорізькій обласній клінічній лікарні. Про це повідомили в Новосанжарській селищній раді.
Герой востаннє побував вдома в Пристанційному, де священники та капелан Православної Церкви України провели панахиду за полеглим. Траурний мітинг пам’яті воїна відбувся на Пристанційнівському кладовищі.
Провести Віталія прийшли рідні, однокласники, друзі, колеги, вчителі, мешканці громади.
Олександр народився 12 вересня 1976 року в Пристанційному, навчався в місцевій школі, а потім 2 роки – в Малоперещепинській школі. Був дуже старанним учнем, навчався гарно. Був дуже добрим, слухняним, веселим, врівноваженим, батьки не мали з ним проблем, їх ніколи не викликали до школи.
Після закінчення школи вступив до автодорожнього технікуму, звідки й призвався до лав Збройних Сил на строкову службу. Після демобілізації перевівся до залізничного технікуму, який успішно закінчив.
Тривалий час працював в газонафтовій галузі механіком та водієм, мав водійські посвідчення на всі категорії та посвідчення тракториста. Заочно закінчив газонафтовий технікум, де отримав 4 спеціальності.
Згодом Олександр став працювати водієм в аптечній мережі «Юнсон».
Коли Олександру було 26 років, в самому розквіті сил трапилася біда – він потрапив в ДТП, переніс 3 складні операції, внаслідок чого отримав інвалідність. Цей важкий період тривав 3 роки. Після тривалої реабілітації та відновлення Олександр поволі повертався до нормального життя, почав працювати в охоронній фірмі «Антарес», де затримався на довгих 14 років.
Однак повномасштабне вторгнення змінило всі плани, Олександр був мобілізований до лав ЗСУ у вересні 2024 року. Він сумлінно та добросовісно виконував всі завдання командування – будував бліндажі, виносив поранених та полеглих, допомагав побратимам, вночі стаючи їхніми очима з допомогою тепловізора. Йому було дуже важко, адже отримані травми давалися взнаки, стан здоров’я поступово погіршувався і 13 травня Любові Олександрівні зателефонували з лікарні зі страшною звісткою про смерть єдиного сина.
Під час поховання біля цвинтаря кружляв лелека. Після завершення поховання він злетів у небо і зник за обрієм.
Слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Читайте також: Сенчанська громада провела в останню путь загиблого Героя – Лесика Петра Яковича
Ви можете закинути будь-яку суму на тістечко редакції
Клік по кнопці відкриє форму пожертвування LiqPay
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь