На щиті: Полтавщина втратила на війні ще вісьмох захисників

1. >
2. Суспільство >
3. На щиті: Полтавщина втратила на війні ще вісьмох захисників

Стало відомо про загибель на війні ще вісьмох захисників з Полтавщини. Страшні звістки повідомили в громадах, звідки воїни були родом.

3 жовтня, Кременчук попрощався із солдатом Одейчуком Олексієм Михайловичем. У 39-річного воїна залишились мати, батько й син.

Загинув Олексій Одейчук 14 серпня 2024 року на Донеччині, виконуючи бойове завдання по захисту України, її суверенності та територіальної цілісності, відданий Військовій присязі та Українському народові.

Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні.

3 жовтня у Великосорочинській громаді провели в останню путь Захисника України Заріцького Ярослава Вікторовича.

Ярослав Вікторович народився 1 серпня 1998 року в селищі Шишаки. Згодом родина переїхала в село Мареничі Миргородського району. У 2004 році пішов до 1 класу Солонцівської загальноосвітньої школи.

У 2010 році перейшов навчатися у Полив'янський навчально-виховний комплекс. Після закінчення школи вступив до Миргородського професійно-технічного училища № 44, де здобув спеціальність «електромонтер». Почав працювати у агрофірмі "Зоря-Агро". У 2021 році разом з цивільною дружиною та донькою переїхав у село Великі Сорочинці та почав працювати у місцевому аграрному орендно-приватному підприємстві «Великосорочинське». У 2022 році в подружжя народилася ще одна донечка.

Заріцький Ярослав Вікторович був призваний на військову службу по мобілізації 5 липня 2024 року.

З 3 вересня 2024 року рахувався зниклим безвісти. 26 вересня 2025 року після проведення молекулярно-генетичного порівняльного аналізу вдалося встановити особу Заріцького Ярослава Вікторовича, який загинув 3 вересня 2024 року.

3 жовтня у Пирятині провели в останню путь Євгенія Бокова. Прощалися із загиблим воїном у Пирятині та у його рідному селі Олександрівці.

Життя військовослужбовця обірвалося 17 вересня 2024 року у бою під Вугледаром.

Народився Євгеній Боков 1 серпня 1988 року у місті Караганді, в Казахстані. Зростав у селі Олександрівка, на Пирятинщині.

Після закінчення 9 класу Олександрівської школи продовжив навчання у Пирятинському ліцеї, який закінчив у 2006 році.

Обравши професію інженера-будівельника, вступив до Полтавського політехнічного університету. Після закінчення вузу почав працювати – спочатку був майстром на будівництві, далі виконробом, керівником будівельної дільниці.

Під керівництвом Євгенія Бокова у Полтаві збудовано ряд об’єктів, зокрема, дитсадок, торговельний центр, алеї, фонтан. З початком повномасштабної війни його величезний досвід у сфері будівництва став у нагоді при спорудженні блок-постів.
У квітні 2024 року Євгеній Боков вступив до лав ЗСУ та став на захист батьківщини.

У загиблого Захисника залишилися батьки, дружина, донечка, молодший брат.

25 вересня 2025 року під час служби відійшов у вічність житель Новогалещинської селищної ради військовослужбовець Скомороха Валерій Вікторович.

6 жовтня 2025 року воїна поховали на кладовищі в районі Геології.

У Шишацькій громаді повідомили про загибель на війні військовослужбовця Солодуна Романа Івановича 1990 року народження.
25 вересня 2025 року Захисник загинув під час виконання службових обов'язків в Харківській області, виявивши стійкість і мужність.

1 жовтня воїна провели в останню путь в рідній громаді.

4 жовтня, у Горішніх Плавнях відбулося прощання з солдатом Збройних Сил України Володимиром Бойком.

Бойко Володимир Юрійович народився 4 травня 1970 року в місті Нікель, Мурманської області. У дитячі роки разом із родиною переїхав до міста Комсомольська.

У 1985 році після закінчення восьми класів загальноосвітньої школи №5 вступив до Гірничо-металургійного технікуму міста Комсомольська. У 1987 році переїхав до міста Мелітополь, Запорізької області.

У 1988 році закінчив навчальний комбінат «Мелітопольводбуд», де здобув спеціальність машиніста дизельних екскаваторів та слюсаря 3-го розряду. З 1988 по 1990 рік проходив строкову військову службу.

У 1992–1993 роках працював у складі археологічної експедиції під керівництвом видатного українського історика й археолога Юрія Олексійовича Шилова, беручи участь у розкопках кургану «Могила Стовбувата» в якості машиніста малого екскаватора.
З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав Збройних Сил України. 15 грудня 2022 року був списаний з військової служби служби за станом здоров’я. Під час перебування на фронті внаслідок недолікованої пневмонії отримав тяжке хронічне захворювання.

2 жовтня 2025 року внаслідок тяжкої хронічної хвороби відійшов у вічність.

Володимир Юрійович був чудовою, доброю та компанійською людиною, прекрасним і чуйним татом, турботливим дідусем, люблячим чоловіком, вірним другом і кваліфікованим спеціалістом. Був завжди готовий прийти на допомогу. У вільний час дуже любив риболовлю та футбол, був відданим уболівальником команди «Гірник-Спорт».

Поховали Володимира Юрійовича Бойка з військовими почестями на кладовищі міста Горішні Плавні.

Назавжди додому повернувся загиблий воїн – Боровін Олександр Валерійович з Козельщини.

Стрілець-санітар Олександр Боровін загинув 13 жовтня 2024 року від отриманих травм внаслідок обстрілу в районі населеного пункту Цукурине Донецької області, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконував військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність. Повернутий воїн лише зараз відповідно до порядку передачі та репатріації тіл загиблих.

Прощання з Героєм відбулося 7 жовтня.

Житель Козельщинської громади Василь Філенко, стрілець спеціалізованої роти «Шквал», захищаючи рідну землю, загинув від артилерійського обстрілу ворога поблизу н.п. Тернова на Харківщині.

Прощання із воїном відбулося 8 жовтня.

Читайте також: На щиті з поля бою повертається воїн із Скороходівської громади

• #загинув
• #новини Полтавщини
• #війна