Шишацька громада втратила на війні двох земляків-військовослужбовців

1. >
2. Суспільство >
3. Шишацька громада втратила на війні двох земляків-військовослужбовців

У Шишацькій громаді провели в останню путь двох земляків-військовослужбовців.

2 квітня у Шишацькій громаді попрощалися з військовослужбовцем – Вадимом Вадимовичем Шепітьком.

Вадим народився 14 вересня 1998 року в селі Яреськи. У рідних Яреськах зростав, формувався як особистість. Тут пішов до школи.

З 2016 по 2020 рік навчався на факультеті фізичного виховання та спорту Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. У 2020 році Вадим пішов на строкову службу до Збройних Сил України. Службу проходив у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, де його і застало повномасштабне вторгнення російських загарбників.

Вадим не залишився осторонь і став на захист Батьківщини на Харківщині, за що був нагороджений мером Харкова Ігорем Тереховим орденом «За мужність».

Старший солдат Вадим, позивний «Шепіт», старший водій роти матеріального забезпечення батальйону логістичного забезпечення, неодноразово виконував завдання у складі батальйонної групи зведеного підрозділу, рятуючи не одне життя побратимів, виконуючи обов’язки водія-санітара.

30 березня 2026 року о пів на першу ночі на Харківщині під час виконання бойового завдання Вадим загинув внаслідок удару ворожого дрона.

30 березня 2026 року страшна звістка прийшла до села Гоголеве – зупинилося серце воїна Шарлая Анатолія Григоровича. 3 квітня йому віддали останню шану.

Він народився 17 травня 1973 року в сім’ї працьовитих людей – Григорія Семеновича та Марії Петрівни Шарлаїв. Усе його життя було тісно пов’язане з рідним селом, де пройшли дитинство, юність і роки праці.

Після закінчення Гоголівської середньої школи у 1992 році здобув професію шофера та слюсаря, працював у сільському господарстві. У 1993 році був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України, де чесно виконав свій обов’язок. Повернувшись додому, продовжив працювати, згодом – у Гоголівській школі, де його знали як відповідального та сумлінного працівника.

У січні 2026 року він отримав повістку і без вагань став до лав війська. Це був його свідомий вибір – бути там, де це потрібно країні в непростий час.

Вічна слава!

Читайте також: Горішньоплавнівська громада провела в останню путь солдата ЗСУ Вадима Буланшу

• #новини Полтавщини
• #Шишаки