Cьогодні
Оржицька громада втратила на війні двох земляків-військовослужбовців
21 травня 2026, 14:45 0
В Оржицькій громаді повідомили про загибель неа війні двох земляків-військовослужбовців.
За результатами ДНК-експертизи офіційно підтверджено загибель нашого жителя села Чайківщина Оржицької громади Голоти Дмитра Григоровича.
Дмитро народився 3 липня 1986 року в Чайківщині, де закінчив місцеву школу, а середню освіту здобув у Староіржавецькій школі. Згодом вивчав менеджмент у Черкаському економічно-правовому коледжі.
Але його справжньою долею став захист Батьківщини. Після строкової служби Дмитро двічі підписував контракт, здобув звання сержанта і загалом віддав армії 7 років життя. Навіть коли контракт закінчився і він поїхав працювати до Польщі, будуючи плани на майбутнє, серце лишилося в Україні. Коли рідна земля опинилася у вогні, він свідомо повернувся з-за кордону. Він просто не міг інакше.
31 грудня 2023 року Дмитро знову став до лав Збройних Сил України. Досвідчений, мужній, відданий. Старший сержант, командир розвідувального відділення розвідувальної роти, він йшов попереду, оберігаючи життя побратимів.
Свій останній бій Дмитро Григорович прийняв 18 жовтня 2024 року у суджанському районі курської області. Йому назавжди залишиться 38…
Ще одна трагічна звістка надійшла до Онішок – про смерть земляка – солдата Тарасенка Едуарда.
Життя захисника, який лише нещодавно став до лав Збройних Сил України, обірвалося 10 травня 2026 року під час проходження служби в одному з військових підрозділів на Донеччині.
Едуард Анатолійович народився 11 грудня 1973 року в селі Онішки. Тут минуло його дитинство, тут він пішов до місцевої школи. Середню освіту здобув у Оржицькій школі в 1991 році. Того ж року розпочав свій шлях чоловіка та захисника — був призваний на дворічну строкову службу.
Повернувшись до рідного села, Едуард розпочав доросле життя: створив сім'ю, став щасливим батьком доньки Яни. Головним пріоритетом для нього завжди було забезпечення родини. Він працював у місцевому господарстві в Онішках, згодом сім’я переїхала до села Лазірки, де Едуард працював водієм на хлібоприймальному пункті.
З 2000 року, коли через соціальні та економічні катаклізми в державі треба було шукати можливостей, щоб забезпечити гідне життя своїй родині, Едуард був змушений залишити затишок рідної оселі і сім’ю та сісти за кермо великого вантажного автомобіля. Професії далекобійника він присвятив 22 роки свого життя, долаючи тисячі кілометрів дорогами України, країн Європи та колишнього союзу. Пізніше деякий час працював на Глобинському м'ясокомбінаті, але серце завжди тягнуло додому — і він повернувся до рідних Онішок.
7 березня 2026 року Едуард Анатолійович був мобілізований до лав ЗСУ.
Вічна слава захисникам України!
Читайте також: Миргородщина втратила на війні шістьох земляків-військовослужбовців
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь