Стало відомо про загибель трьох воїнів із Гребінківської громади

18 червня 2026, 18:00 0

Фото – grebkray.com.ua

Гребінківська громада знову в скорботі. Стало відомо про втрату трьох Захисників України — Олексія Котляревського, Віталія Колісніченка та Дмитра Рудого.

Гребінківська громада втратила ще одного мужнього Захисника України — Котляревського Олексія Федоровича.

Олексій Федорович народився 13 січня 1986 року в місті Гребінка Полтавської області. З 1993 по 2001 рік навчався у Гребінківській загальноосвітній школі №4. Після закінчення школи вступив до Новояворівського вищого професійного училища, де здобув фах кухаря-кондитера.

Свій трудовий шлях Олексій розпочав у місті Києві, працюючи кухарем. Згодом повернувся до рідного міста і з 2003 року працював кухарем у Вузловій залізничній лікарні станції «Гребінка».

У 2008 році Олексій створив сім’ю. Разом із дружиною вони виховували донечку — найбільшу радість і гордість родини.

У різні роки він працював у ТОВ «АТОН-СЕРВІС», ТОВ «Київський завод аспіраційного обладнання», ТОВ «АПФЕЛЬ-ГРУП», виконуючи обов’язки монтажника систем вентиляції та кондиціонування.

12 серпня 2024 року Олексій Федорович був призваний на військову службу по мобілізації 5 відділом Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Полтавської області та став на захист України.

Він проходив службу на посаді старшого стрільця десантно-штурмового підрозділу.

Олексій Федорович загинув 25 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоіванівка Суджанського району Курської області російської федерації.

Тривалий час Захисник вважався безвісти зниклим. На жаль, 10 червня 2026 року стало відомо про загибель Котляревського Олексія Федоровича.

За мужність, відвагу та самовіддане служіння Українському народові Олексія Федоровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

16 червня 2026 року передчасно пішов із життя Захисник України Колісніченко Віталій Віталійович.

Віталій Віталійович народився 5 квітня 1991 року в селі Слободо-Петрівка.

Навчався у Слободо-Петрівській загальноосвітній школі, закінчив 9 класів, після чого продовжив здобувати освіту у Київському механіко-металургійному технікумі. Згодом навчався у Черкаському інституті пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля.

З 2011 по 2014 рік Віталій проходив військову службу за контрактом у Президентському полку. 17 березня 2022 року добровольцем став на захист Батьківщини.

Служив у 23-му окремому стрілецькому батальйоні оборони Києва. Безпосередньо брав участь у бойових діях в Ірпені та Бучі, захищав Україну на Донецькому, Харківському та Запорізькому напрямках.

У липні 2022 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області отримав тяжке поранення. Попри це, навіть не завершивши повного курсу лікування, Віталій повернувся до своїх побратимів і знову став у стрій, продовживши службу на захисті України. На початку 2026 році був звільнений з військової служби за станом здоров’я, отримав III групу інвалідності.

За сумлінну службу, мужність і відданість військовому обов’язку був відзначений медаллю «За службу», медаллю «За стійкість» та нагрудним знаком «За зразкову службу».

Прощання із Захисником відбулося 17 червня у селі Слобода-Петрівка.

Загинув Захисник України Рудой Дмитро Володимирович.

Дмитро Володимирович народився 2 листопада 1980 року в місті Целіноград, Казахстан. У 1995 році переїхав в Україну, до села Грушківка, де проживав і де пройшла значна частина його життя. У 1996 році закінчив Сербинівську школу.

Після навчання працював у місцевому господарстві, згодом — в охоронному агентстві в місті Києві.

24 листопада 2025 року Дмитро Володимирович був призваний на військову службу по мобілізації п’ятим відділом Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Полтавської області.

Солдат Рудой Дмитро Володимирович проходив службу у 3-му кулеметному відділенні кулеметного взводу 1 піхотної роти піхотного батальйону. Був відданий Військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконував військовий обов’язок із захисту Батьківщини, свободи та незалежності України.

14 червня 2026 року під час виконання бойового завдання, внаслідок отриманих поранень, під час надання реанімаційних заходів у місті Слов’янськ Краматорського району Донецької області, серце Захисника зупинилося.

Вічна пам’ять і шана Захисникам України.

Читайте також: Котелевська громада вшанувала пам’ять Олега Кашуби та провела в останню путь Сергія Бондаря