Cьогодні
Лубенська громада втратила на війні трьох Захисників України
28 жовтня 2026, 09:00 0
Лубенська громада у скорботі через втрату трьох українських військових — Павла Нечунаєва, Олександра Романенка та Сергія Світловського. Павло Нечунаєв загинув 12 жовтня під час виконання бойового завдання, Олександр Романенко помер 19 жовтня після стрілецького бою з ворогом на Харківському напрямку, а серце Сергія Світловського зупинилося 26 жовтня у лікарні після випробувань війни. Громада вшановує пам’ять воїнів, які віддали свої сили й життя за Україну.
12 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання загинув оператор відділення управління командира мінометної батареї батальйону морської піхоти військової частини, матрос Нечунаєв Павло Геннадійович.
Павло Геннадійович народився 28 травня 1990 року у Лубнах. Тут закінчив загальноосвітню школу №10 та вступив до Лубенського лісотехнічного технікуму за спеціальністю «Деревообробка». Вчитися подобалося, тому навчання за фахом продовжив у Харківському національному університеті сільського господарства.
Робота з деревиною приносила задоволення - працював у Лубнах на підприємстві «ГРЕЙД плюс» оператором станків з числовим програмним керуванням.
Проте, строкова служба у лавах Збройних Сил України змінила його життя. Ще в армії підписав контракт і рушив боронити країну в зону антитерористичної операції. Після закінчення контракту переїхав жити до Одеси, де також працював за фахом – займався виготовленням столярних виробів.
Павло мав золоті руки і світлу душу. Вмів робити меблі і захоплювався комп’ютерними технологіями. Дуже любив тварин і ніколи не залишав свого «побратима» - кота Ваську. З ним він пройшов чимало гарячих точок. Павло ніколи не лишався осторонь чужої біди: вмів розрадити, допомогти словом і ділом. Був почесним донором крові. Його цінували і поважали колеги. Бо будь яку справу доводив до кінця і був дуже відповідальним.
А, найголовніше, він завжди був справжнім українцем, патріотом – послідовним і вмотивованим. Україну він пішов захищати добровільно ще в лютому 2022 року.
Був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави», у 2024 році отримав відзнаку міністра оборони України «За поранення», а у 2025-му – відзнаку Головнокомандувача Збройних Сил України Почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих».
Прощання Нечунаєвим Павлом Геннадійовичем відбулося 23 жовтня на Володимирському майдані у Лубнах.
19 жовтня на Харківському напрямку фронту після стрілецького бою з ворогом під час виконання бойового завдання помер кулеметник кулеметного відділення стрілецької спеціалізованої роти «ШКВАЛ», солдат Романенко Олександр Вікторович.
Олександр Вікторович народився 4 березня 1981 року у місті Лозова на Харківщині.
Закінчив Лозівську загальноосвітню школу №1. Вищу освіту здобув у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В.Докучаєва за спеціальністю «Агрономія».
З того часу і майже все життя присвятив цій мирній професії. Працював на різних агропідприємсвах Харківської області. Був головним агрономом великого агрохолдингу.
Олександр Вікторович любив землю, працю на ній, природу і рибалку. Мав веселу вдачу і щиру душу. Його любили й цінували люди, бо вмів знайти до кожного підхід, знав, що сказати і як розрадити.
Церемонія прощання та панахида за загиблим Романенком Олександром Вікторовичем відбуся 26 жовтня на цвинтарі по вулиці Гайдая.
26 жовтня 2026 року у КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» помер головний сержант артилерійської батереї самохідного артилерійського дивізіону військової частини, сержант Світловський Сергій Олександрович.
Сергій Олександрович народився 4 липня 1986 року у селі Губське Лубенського району. Повну загальну середню освіту здобув у Тарандинцівській ЗШ. Навчався у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на фізико-математичному факультеті, а також у Лубенському фаховому медичному коледжі.
Пройшов військову строкову службу у лавах Збройних Сил України. Після служби в армії працював експедитором, а також робітником на приватних підприємствах міста.
Сергій Олександрович рано залишився без батька, тож став опорою і підтримкою для своєї родини. Не боявся роботи. Був наполегливим, трудолюбивим, безвідмовним. І якщо хтось потребував його допомоги, то ніколи не стояв осторонь. Згодом створив власну сім’ю. У подружжя народилося двоє донечок, які для тата були сенсом життя.
З лютого 2025 року Сергій Олександрович боронив нашу країну від ворога-агресора у лавах Збройних Сил України. Воював на Харківському та Сумському напрямках. Відповідально виконував усі бойові завдання. Близько року разом із побратимами взаємодіяв із бійцями 3-ї штурмової бригади. Пліч-о-пліч вони нищили ворога, захищаючи рідну землю.
За сумлінну службу, мужність і патріотизм сержант Світловський Сергій Олександрович нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Також відзначений грамотами керівництва.
Захисник неодноразово отримував контузії, але повертався в стрій.
Обіймаючи рідних, коли прибув з фронту у відпустку додому, не знав, що це востаннє. Від стресу, напруги, смерті побратимів, серце воїна зупинилося – не витримало випробувань війни.
Прощання з Світловським Сергієм Олександровичем відбудеться 28 жовтня о 12.00 год. на кладовищі по вул. Гайдая в Лубнах.
Читайте також: Миргородська громада провела в останню путь двох полеглих на війні земляків
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь