Наступні вибори в Україні: коли чекати?

20 жовтня 2016, 19:13   0

Коли українцям чекати наступних виборів, розповів політолог Сергій Приходько.

За будь-яких часів у будь-якій країні показник ефективності влади – рівень життя людей. Коли він знижується, до того ж достатньо суттєво, постає питання про спроможність влади здійснювати свої функції та про можливість її повного або часткового оновлення. У демократичних країнах, якою є Україна, (згідно зі статтею 1 Конституції, Україна – демократична, соціальна, правова держава), механізмом такого оновлення є вибори.

Чергові парламентські вибори в Україні відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради. Тобто наступні чергові вибори мають бути проведені у жовтні 2019 року. Але інколи, найчастіше за певних надзвичайних обставин, проходять і позачергові (або дострокові). За Конституцією України (стаття 90), такі вибори відбуваються за рішенням Президента про розпуск Верховної Ради, коли вона продемонструвала свою повну недієздатність (неспроможність створити коаліційну більшість, призначити новий склад Уряду після відставки попереднього, розпочати пленарні засідання).

З історії перевиборів в Україні

В Україні протягом її сучасної історії позачергові вибори траплялися тричі: 1994, 2007 та 2014-го року. У перших двох випадках це трапилося на фоні політичних криз, коли вся система влади не могла нормально працювати внаслідок жорсткого протистояння гілок влади. Останні такі вибори відбулися, тому що тодішній склад Верховної Ради, дійсно, не відображав політичних поглядів та вподобань громадян. Щоправда, ці перевибори так і не стали суттєвим засобом стабілізації політичної та соціально-економічної ситуації в цілому.

Найбільш реальною правовою підставою для дострокових парламентських виборів може стати розпад владної коаліції (226 депутатів) і нездатність створити нову протягом 30 днів. Тоді Президент має повне право розпустити цей склад Верховної Ради і призначити вибори. Але при цьому перед владою і суспільством стоїть достатньо важливе питання – наскільки доцільно це робити.

Дострокові вибори у Європі: як це було

Прецеденти з достроковими виборами трапляються й в інших країнах. Щоправда, слід відзначити їх певну специфіку в країнах різних типів. У перехідних, прикладом яких є Україна, такі вибори відбуваються досить часто. Переважно, коли голови держав не мають достатньої парламентської підтримки. Інша підстава – коли владні партії, відчуваючи втрату своєї популярності, йдуть на дострокові вибори з метою зберегти свої чинні позиції. У країнах стабільної демократії це трапляється нечасто і більшою мірою має характер винятку. Найпомітнішими прикладами слід відзначити такі.

У Франції 1997 року позачергові вибори відбулися внаслідок розпуску Національних зборів президентом Жаком Шираком. Певні соціально-економічні проблеми знизили популярність правоцентристських партій, які мали парламентську більшість. Щоб забезпечити собі підтримку суспільства, голова держави пішов на дострокові вибори. Але перемогу здобула лівоцентристська коаліція на чолі з Соціалістичною партією.

У Німеччині 2005 року владна Соціал-демократична партія програла на регіональних виборах в одній із найбільших земель. Керівник партії, тодішній канцлер Герхард Шрьодер, відчуваючи невпевненість у своїх позиціях, пішов на вибори на рік раніше за встановлений термін. За їх результатами, соціал-демократи і християнські демократи набрали приблизно однакову кількість голосів і разом створили широку парламентську коаліцію.

Отже, дострокові парламентські вибори в інших країнах також можуть бути у політичному житті. Здебільшого вони мають суто тактичний характер для збереження панівними силами своїх позицій.

Коли українцям чекати виборів?

Що стосується нинішньої ситуації в Україні, то позачергові вибори гіпотетично можуть відбутися протягом наступного року. Рівень життя людей об’єктивно знижується, парламентська більшість не має чіткого оформлення, позиції Уряду у Парламенті не стабільні. Найбільш важливими передумовами слід відзначити бюджет на 2017 рік і, наскільки спокійно країна переживе зиму, враховуючи нинішню вартість комунальних послуг. Але для проведення таких виборів, крім згаданих суто формальних підстав, передбачених статтею 90 Конституції, існують певні суб’єктивні передумови. Насамперед бажання і, відповідно, спільна політична воля Президента і депутатів більшості до таких дій. До того ж слід врахувати і позицію громадян України: чи готові вони до «чергового» позачергового голосування. Протягом останніх п’яти років у нашій країні відбулося четверо виборів усіх можливих рівнів (президентські, парламентські, місцевого самоврядування). Сюди ж потрібно додати буремні події грудня 2013 – лютого 2014 років. Тож постає питання, чи не втомилися люди від постійного напруженого очікування: що буде далі? До речі, певну виборчу апатію можна було спостерігати на нещодавніх парламентських виборах у Росії, де голосувати прийшло менше 50% виборців.

З іншого боку, представники владної коаліції, яка, здається, більше функціонує у формальному, а не реальному режимі, усвідомлюють, що навряд чи покращать свої нинішні позиції. Навпаки, суттєво підвищуються шанси опозиції. Показовим є факт, коли окремі депутати, які належать до більшості, допускають публічну критику дій Уряду, намагаючись хоч якось показати свою незгоду з тим, що відбувається і задекларувати таким чином свою опозиційність. Зважаючи на міжнародну практику, це неприпустимо з погляду ні партійної, ані парламентської дисципліни. У таких ситуаціях депутат виходить зі складу коаліції або взагалі залишає парламент. Зрозуміло, найбільші дивіденди може отримати нинішня опозиція (насамперед Опозиційний блок) шляхом активної експлуатації теми «домайданної стабільності», «нові» політичні сили (зі старими обличчями), а також ті політики, які належали до владної коаліції, а нині максимально проголошують свою опозиційність. Крім того, слід врахувати, що опозиційно налаштовані виборці, (а їх ставатиме дедалі більше), на вибори підуть. А чи дочекаються своїх прихильників владні партії – велике питання.

Оновлення влади чи звичайна технологія?

Дострокові вибори загалом слід розглядати як винятковий захід, який застосовується лише за умов нездатності чинного складу парламенту ефективно працювати. Звичайно, в нинішніх складних умовах, не можна позбавляти права людей на переобрання влади, якщо немає інших можливостей для оновлення самої влади і, головне, принципів державної політики. Та чи буде новий склад парламенту відповідати цим потребам? Від депутатів скликання 2014 року очікували ефективної роботи, зважаючи на їхню попередню громадську діяльність. Скандалів додалось, а от професійності… Також слід відзначити, що будь-які вибори є полем для діяльності різноманітних «технологів», «експертів» тощо. І при цьому основна інформація про потребу позачергового волевиявлення переважно йде саме від них. Тому перевибори часто виступають не засобом дійсного оновлення влади, а чисто технологічною схемою. А вибори за всіх обставин мають бути формою дійсного народовладдя. Якщо вже є потреба проводити їх достроково, то це має бути засіб не просто зміни депутатського корпусу, а передусім визначення нових напрямів державної політики, яка відповідатиме інтересам і потребам суспільства.

Сергій Приходько, політолог

Суспільство 20 жовтня 2016, 19:13

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції