Юрій Іздрик у Полтаві: «Дівчата квіти подарували всього за ніщо: за два селфі та автограф»

1. >
2. Суспільство >
3. Юрій Іздрик у Полтаві: «Дівчата квіти подарували всього за ніщо: за два селфі та автограф»

Фото Ольги Матвієнко

У межах фестивалю Meridian Poltava до нашого міста прибув одіозний письменник, культуролог Юрій Іздрик. Учора, 8 червня, на вечорі сучасної української поезії в театрі імені М. В. Гоголя полтавці почули одного з засновників «станіславського феномена».

Доїдаючи протягом виступу шоколадку, яка залишилася за кулісами після виступу Івана Малковича, ексцентричний письменник прочитав свої вірші з двох нових збірок: «Меланхолії», яка побачила світ у «Видавництві старого Лева», та «Папіроси», надрукованої в американському видавництві Lost Horse. Шанувальники почули вірші Road-movie, «Печеньки», White Sabbath, «Ліниві й ніжні», «Лєна» та інші. Втім пан Юрій поділився з присутніми не лише поезією, а й своєю філософією буття. До вашої уваги – Іздрик у цитатах.

Про Полтаву:

«Мені тут кайфово. Мені здається, що це таке курортне місто, де всі ні фіга не роблять»

Про збірку «Папіроси»:

«Вона запакована як Playboy. Я її сам бачив лише в чужих руках. Будемо робити, як це називається на You tube, «розпаковку товару».

Про укладання книжок:

«Якщо ти відкриваєш книжку на будь-якій сторінці, і тобі не соромно, то вже добре»

Про письменницькі заробітки:

«Я щороку видаю щонайменше по одній книжці, ні фіга з цього бабла нема, от реально ні фіга… Тому, якщо молоді видається, що це прикольно – бути поетом, їздити по фестивалях, ходити на сцену, то що я вам скажу…»

Про теми для творчості та вірш «Печеньки»:

«Коли мене питають «Пане Юрію, а про що ваші вірші, розкажіть тематику», я зазвичай відбріхуюся, що вся поезія має дві генеральні теми: любов і смерть, але бачу, що тема хавчика теж досить актуальна».

Про закоханість:

«У 53 я, як то кажуть, був mаn in love, і ситуація була безнадійна. Вона заміжня. Коротше кажучи, залишалося тільки сидіти, писати вірші й сигналізувати, мовляв, чувіха, ти офігенна, а я тут сиджу й люблю тебе тупо ні за що».

Про правильний шлях у житті:

«Коли ти починаєш правильно жити, нічого особливого вже робити не треба – усе виходить саме собою. Ти йдеш у правильному напрямку й отримуєш усе, що хочеш…»

Про смерть:

«Що старший стаєш, то все менше віршів про любов – усе більше про смерть».

«До смерті ставлюся не те щоб весело, не те щоб радісно, а хочеться думати, що правильно. Я думаю про смерть, як про якусь свою чергову й останню любов, яка прийде й нарешті випалить мене з цієї фігні».

Автор: Наталка Сіробаб