Від Полтави до Пальчиківки: чи є життя в селі після приєднання до міста

1. >
2. Суспільство >
3. Від Полтави до Пальчиківки: чи є життя в селі після приєднання до міста

Продовжуємо нашу подорож селами, які рік тому стали частиною Полтавської міської територіальної громади.

Нагадаємо, до складу Полтавської ТГ увійшло десять сільських рад: Абазівська, Бричківська, Валківська, Гожулівська, Ковалівська, Пальчиківська, Сем’янівська, Супрунівська, Тахтаулвіська, Чорноглазівська. Нині це старостинські округи.

У рамках нового проєкту сайту kolo.news, мета якого – розповісти, як живеться мешканцям старостинських округів після об’єднання з містом, ми вже побували у Валківському старостинському окрузі. Валок і села, які входять до складу округу, склали досить гнітюче враження: погані дороги, відсутній зв’язок, школа на межі закриття та покинуті хати.

Дорога

Наступним пунктом нашого призначення став Пальчиківський старостинський округ – це дев’ять населених пунктів з центром в селі Пальчиківка. В окрузі проживає 1409 осіб, з них 491 – в Пальчиківці.

Разючу різницю з Валківським округом видно, починаючи з дороги. Адже ті самі майже 30 кілометрів до Пальчиківки (як і до Валка) легко здолати за 20 хвилин їзди, бо село знаходиться в кількох кілометрах від траси М-03: Київ – Харків – Довжанський. Та й після того, як ми з’їхали в бік із траси, автошлях приємно вразив. Їдемо через Келебердівку, місцями на дорозі є ями, але загалом дорожнє покриття в непоганому стані.

Що одразу кидається в очі – сміттєві баки: окремо для пластика та інших відходів. Вони є в кожному селі.

Сміття вивозять раз на тиждень

Келебердівка плавно переходить в Пальчиківку, здається, тут є тільки умовна межа і зрозуміти, що ви вже в іншому селі можна, проїжджаючи повз автобусну зупинку з написом «Пальчиківка».

Шукаємо будівлю колишньої сільської ради, тож орієнтуємося на прапор. Паркуємо авто між двома будівлями із державними стягами. Бачимо на вулиці чоловіка, запитуємо, чи він часом не сільський голова, говоримо, що ми журналісти.

– Ні, я з Валка і читав ваш матеріал про наше село. Правду написали так і є. А наш сімейний лікар Олександр Демиденко зараз в Пальчиківській амбулаторії: тутешня лікарка у відпустці, він на заміні, – відповідає чоловік.

«Ми поки що не дуже зрозуміли, які зміни відбулися»

Йдемо до амбулаторії, де зустрічаємо медсестру, яка одразу починає нам проводити екскурсію. Показує палати, стоматологічний кабінет (стоматолог приїжджає тричі на тиждень), кабінет головного лікаря, аптечний пункт, який більше нагадує зелену кімнату – так багато тут квітів. Аптечний пункт на все село один, він працює з 8.00 до 13.00, в суботу та неділю – вихідний. Розповідає, що зараз в амбулаторії шість працівників: лікар, дві медичні сестри, молодша медична сестра та водій, ще одна медсестра працює завідувачкою фельдшерсько-акушерського пункту в сусідній Бугаївці.

– Сімейний лікар у нас один, вона їздить з міста, – це Цокало Олена Володимирівна. Декларацій у нас 1827. – розповідає Наталія Петрівна, медична сестра. – Будівля ця не наша, орендуємо багато років в сільськогосподарського підприємства «Злагода», воно ж нам забезпечило інтернет, опалення, за яке не платимо, це така їхня спонсорська допомога.

– «Коло»: Розкажіть, як місцева, що змінилося після приєднання до Полтави?

– Явних таких змін я не помітила, єдине, що – люди зараз трохи губляться: колись було простіше підійти в сільську раду, взяти якусь довідку, документи, вирішити одразу якісь питання. Раніше всі питання можна було вирішити швидко на місці, то зараз люди ще не розуміють, що, куди і як іти з паперами. От навіть ті самі довідки про смерть, то люди не знають, куди їм їхати, трохи нервує це їх. А так взагалі, ми поки що не дуже зрозуміли, які зміни відбулися.

– «Коло»: Бачили і в Келебердівці, і в Пальчиківці сміттєві баки, їх нещодавно встановили, чи вони були й раніше?

– Це вони вже у нас, мабуть, років два, як установлені.

– «Коло»: А люди не шкодують, що свого часу не створили власну територіальну громаду?
– По розмовах – шкодують. Мабуть, більше б було все зрозуміліше, аби тут на місці все лишалося, не треба їхати в місто, шукати щось, запитувати.

– «Коло»: А ви особисто голосували?

– Так, ходила на вибори.

До слова, і в Келебердівці, і в Пальчиківці ми нарахували по кілька дитячих майданчиків, як в центрі, так і на околицях сіл. Приємно здивували і покошені від бур’янів обочини та вуличні тренажери в центрі навпроти школи.

Біля виходу з амбулаторії нас уже зустрічає староста Андрій Олійниченко.

Одразу починає розповідати про свою громаду, говорить, що після приєднання до Полтави, працівники колишньої сільської ради переїхали до відремонтованого будинку культури. Разом з ним їх тепер четверо, то поміщаються в одній кімнаті. Раніше доводилося орендувати приміщення в місцевого фермера.

Тут же, в будинку культури, знаходяться бібліотека, невеликий музей, кілька кімнат для гуртків, ігрова кімната.

Проводить нас до будинку культури, де гучно грає музика: артисти самодіяльності готуються до Дня села, який відбудеться 23 серпня. Йдемо далі, староста показує приміщення, де буде зона віртуальної реальності. Обладнання придбають за виграних 100 тисяч гривень, взявши участь у конкурсі від НАК «Нафтогазу».

Показує ігровий зал – тут проводять карате-кіокушинкай.

Люди хочуть доріг, освітлення та «Нову пошту»

Андрій Олійниченко народився, виріс та живе у сусідній Келебердівці, до того як стати старостою, не працював в органах місцевого самоврядування. До 2017 був менеджером у великій компанії всеукраїнського рівня, яка виготовляє соки.

– «Коло»: Чому вирішили стати старостою?

– АО: Коли мені виповнилося сорок років, я подумав, що треба щось зробити для села. Мене люди добре знають, підтримували на кандидатуру старости. Ми зустрілися з Олександром Федоровичем (Мамаєм, – прим. авт.), познайомилися, я йому розповів про те, як бачу розвиток нашого села, що хочу бути старостою. Після того, як зайняв цю посаду, разом із працівниками старостинського округу, зустрічалися із жителями кожного села, розповідали, що маємо після приєднання, які в нас зараз повноваження, запитали, що людей бентежить, чого їм хотілося б найбільше. Я створив групу у фейсбуці «Пальчківський старостинський округ», де кожен може написати про свої потреби, постійно відкритий для людей. Благополуччя села залежить від того, як староста хоче та вміє комунікувати з міською радою та жителями громади.

– «Коло»: І чого хочуть люди?

– АО: Хочуть, щоб не було проблем з дорогою та освітленням, а ще хочуть «Нову Пошту». Зараз, щоб відкрити відділення, ми шукаємо підприємця. Уже навіть знайшли будинок, де його можна розмістити.

– «Коло»: Андрію Володимировичу, а школа буде працювати, її ж хотіли закрити? ( Пальчиківський НВК, в якому навчається близько 200 дітей, на початку червня Полтавська міська рада хотіла зробити дев’ятирічкою, закривши 10-11 класи. Тоді громада відстояла навчальний заклад, – прим.авт.).

– АО: Олександр Федорович дав обіцянку, що не буде закривати школу і поки набирається мінімальна кількість учнів в класі – 5 осіб, вона буде працювати.

– «Коло»: А скільки дітей навчається в навчально-виховному комплексі?

– Від 0 до 17 років – 228 осіб, з яких 12 діток від 0 до 3, в нас працює дві групи у дитячому садку, а ось нещодавно навіть хлопчик народився. Так що, поки народжуваність є, – приєднується до розмови Наталія Шимко, головний спеціаліст старостинського округу.

– «Коло»: Після того, як ви приєдналися до Полтави, що змінилося?

– АО: Старостинський округ – це новий організм, який тільки почав працювати і щоб зрозуміти його треба попрацювати хоча б рік. Раніше на місцевому рівні сільська рада була розпорядником коштів і багато питань вирішувалося на місці за кілька днів. Зараз трохи складніше, але ми вирішуємо всі нагальні питання. От, наприклад, нещодавно ми налагодили освітлення в селі Келебердівка і в нас біля кожного будинку світиться лампочка. На даний час ми готуємося до Дня села: викошуємо всі бур’яни, фарбуємо бордюри, відновили зебру біля школи. Надіємося, що до нас Олександр Федорович завітає.

– «Коло»: Він у вас ще не був після виборів?

– АО: Був, приїжджав і помічник, і перший заступник голови Валерій Пархоменко. Ми обговорювали проблеми школи, проблеми дитячого садка, КАТП щодо вивезення сміття.

– «Коло»: А які найбільші проблеми в окрузі?

– АО: Глобальних проблем у нас немає, а ті що є – просто вирішуємо трохи довше. От зараз думаємо, як на місці видавати 11 найнеобхідніших довідок, щоб не їхати в міську раду.

– «Коло»: А як вирішуєте зараз проблеми благоустрою, раніше у вас, напевне, було комунальне господарство?

– АО: Воно й зараз у нас працює: комунальне підприємство «Господар», з яким міська рада продовжила договір. Хочу додати, що нам дуже допомагають місцеві фермери з технікою, коли треба завжди викосять бур’яни.

– «Коло»: Андрію Володимировичу, який бізнес є в селі?

– АО: Бізнес? З підприємців тільки магазини, а то фермери. Два магазини в Пальчиківці, один в Келебердівці, два ларьки в Бугаївці, фактично в кожному селі є по магазину. Завжди свіжий хліб: у нас є пекарня «Булочка». Печуть дуже смачний хліб, піцу смачнішу, ніж у Полтаві, короваї.

Як ставок об’єднав громаду

Після розмови Андрій Олійниченко пропонує нас повезти на ставок. Розповідає по дорозі, як ставок об’єднав громаду і зробив дружнішою.

– Раніше ця водойма була безгосподарною, заростала очеретом. Я надумав його розчистити та запустити туди рибу. Розповів про ініціативу людям і більше 140 чоловіків та жінок підтримали мене. Разом розчистили ставок та берег, за власні кошти зарибнили його, запустили маточне поголів’я раку. Зараз установили щоденний графік чергування на безкоштовній основі, збудували на березі невеликий будиночок для чергового. Люди по черзі приходять сюди сторожувати. Це щоб браконьєри із сітками не ловили рибу. Місцевий фермер завіз нам туди пісок і ми зробимо там пляж, – каже староста.

Приїжджаємо на пляж, тут саме купаються діти, черговий ловить рибу вудками.

На березі обладнали туалет, поставили смітник.

… І знову про дорогу, транспортне сполучення та дозвілля

Говоримо про дороги, запитуємо, яка ситуація з дорожнім покриттям між селами громади.

– Дуже проблемна дорога на село Бугаївку, вона потребує якнайшвидшого ремонту. До нас приїжджали з телебачення, робили сюжет про неї. Я розповідав про неї у міській раді, сподіваємося, що відремонтують, – говорить староста.

Дорога на Бугаївку – це, швидше бездоріжжя, щоб хоч якось об’їхати ями, водії торують шлях по обочинах біля поля. Але все пізнається в порівнянні, попри свій катастрофічний стан, цей шлях дещо кращий, ніж поблизу села Андріївка, яким ми їхали у Валок.

У Пальчиківці немає розважальних закладів та закладів громадського харчування, тож із дозвіллям молоді не все так просто. Староста визнає, що це проблема, яка потребує вирішення. Серед розваг для дітей та підлітків – футбол та гуртки в будинку культури.

Люди запевняють, що проблем із транспортним сполученням немає. Щодня з Полтави до Пальчиківки курсує 8 рейсів, також їздить електричка.

Більша частина населення працює в Полтаві, бо в селах громади майже немає роботи. При цьому староста запевняє, що в селі немає пустих хат.

– Навіть якщо бабуся чи дідусь померли, то будинок не буде стояти пусткою, його зразу продадуть, бо в нас нормальне транспортне сполучення, тут є життя, – додає Антон Едуардович, водій.

Далі їдемо до дитячого садка та школи. По дорозі зупиняємося, фотографуємо дитмайданчики, ліхтарі на сонячних батареях, їх кілька штук у центрі Пальчиківки.

Стадіон у центрі Пальчиківки.

Садочок закритий на літні канікули.

У школі, яка знаходиться навпроти будинку культури, застаємо лише оператора котельні, бо канікули. Видно, що тут активно готуються до нового навчального року: пофарбована підлога, стіни, в холі стоїть ще не розпакована інтерактивна дошка, яку нещодавно купили.

Майже всі дерев’яні вікна в навчальному закладі замінені на нові. Але є і проблема – в одній із частин будівлі протікає дах, потребує ремонту.

Нам показують кілька класів, їдальню, наголошують, що зведених класів немає, адже дітей достатньо.

За школою – стадіон.

Зустрічаємо на вулиці місцеву жительку, вона представляється Лідіє Петрівною. Повз саме проїжджає вантажівка.

– Скоро і в нас будуть дороги, як у Бугаївці, якщо фури і далі так їздитимуть, вони ж розбивають дороги. Оце як тільки начинається день, так одна за одною, одна за одною їдуть, зерно возять чи що там, – говорить Лідія Петрівна.

Запитуємо, що змінилося після приєднання до Полтави. Жінка стинає плечима:

– Даже не знаю. Ніби все, як і було так і лишилося. Бур’яни викошують, до Полтави можна без проблем доїхати.

На завершення знайомимося з керівником Пальчиківської філії Полтавського міського будинку культури Анною Удовиченко, вона очолює заклад багато років. Говорить, коли ще була сільська рада, заклад відремонтували, але над частиною будівлі зараз протікає дах.

– У нас багато гуртків, є групи для дітей і дорослих. Ось дивіться, всі шафи в нас забиті костюмами. Є і зі старих штор перешиті, в нас своя майстриня з Бугаївки шиє костюми, – показує пані Анна шафу зі сценічними костюмами. – Нових міська рада нам ще не купувала, триває реорганізація, але ми підготували список потреб. У нас уже 25 років діє ансамбль «Мрія», дитячий колектив «Співаночка», чотири танцювальних колективи.

При будинку культури створили невелику кімнату-музей, яку називають «Світлицею моєї бабусі», тут зібрані старожитності.

Тут же, в будинку культури знаходиться бібліотека з інтернетом та комп’ютерами, які виграли ще в 2011 році через програму «Бібліоміст».

– Хотілося б нових надходжень до фонду. Цього року нам взагалі не виписували ні газет, ні журналів. Раніше було багато періодики: «Зоря», «Вісті», «Журавлик», «ЗОЖ» «Аргументи і Факти», інші, багато дитячих журналів. Сподіваємося, що коли завершаться всі ці перетрубації, отримаємо нові надходження, – поділилася Лариса Віталіївна, бібліотекарка.

На завершення

Після поїздки до Пальчиківського старостинського округу, все більше утверджуюся в думці, що життя села, громади в чималі мірі залежить від очільника, його вміння чути та слухати людей, комунікації із владою та бізнесом.

Життя в селі є, якщо туди є дорога.

Уже незабаром читайте наш фоторепортаж з поїздки до Сем’янівського старостинського округу.

Автор: Ольга Правденко

• #децентралізація
• #новини Полтави
• #новини Полтавщини
• #громада
• #територіальна громада