Хорольська громада попрощалась із двома полеглими на війні воїнами

1. >
2. Суспільство >
3. Хорольська громада попрощалась із двома полеглими на війні воїнами

4 листопада у Хоролі Полтавської області попрощалися із двома полеглими на війні з окупантами військовими – хорольцем Романом Володимировичем Левченко та бахмутчанином Сергієм Анатолійовичем Сидоренко.

Про це повідомили на сайті Хорольської міської ради.

Роман Володимирович Левченко, солдат, водій-санітар медичного пункту 2-го аеромобільного батальйону 81-ої окремої аеромобільної бригади (в/ч А2120) – військового з’єднання у складі Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Загинув під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.

Роман Володимирович народився 23 грудня 1975 року в місті Хоролі. Тут закінчив першу загальноосвітню спеціалізовану школу. З вересня 1991 по червень 1996 року навчався в Хорольському агропромисловому коледжі, де здобув кваліфікацію молодшого спеціаліста з базовою вищою освітою за спеціальністю «технік-механік». З грудня 1996 року по червень 1998 року проходив строкову службу в лавах української армії. Більшу частину свого життя присвятив роботі в ПрАТ «Хорольський механічний завод».

"Користувався авторитетом і повагою серед керівництва та колег по виробничому цеху. Захоплювався рибальством, підводним дайвінгом, був добрим господарем з умілими до будь-якої справи руками", - йдеться у повідомленні.

У тяжкий для нашої країни час у 2014 році був призваний на військову службу. Рівно рік, із 7 серпня 2014 по 8 серпня 2015 року, брав участь в бойових діях проти ворожої російської армії та бандитських формувань самопроголошених ДНР і ЛНР. Після демобілізації повернувся до звичного цивільного життя, продовжив трудову діяльність на механічному заводі. Як учасник бойових дій в зоні АТО Роман Володимирович перебував на обліку 1-го відділення Лубенського РТЦК та СП у групі оперативного реагування.

На другий день повномасштабного вторгнення російської армії на територію України, 25 лютого 2022 року, він був призваний по мобілізації, як досвідчений боєць і знавець військової справи. Мав тяжкі поранення, але вижив, пройшов реабілітацію в госпіталі, повернувся в стрій і воював до останнього. Не просто воював, а й забезпечував первинну медичну допомогу та евакуацію поранених з поля бою до стабілізаційних пунктів, поки сам не опинився під прицілом ворожих ординців.

Вважався зниклим безвісти з 11 березня 2023 року. Трагедія сталася поблизу села Діброва Міловської селищної громади Старобільського району Луганської області, що розташоване на межі з російською федерацією.

Сергій Анатолійович Сидоренко, молодший сержант, начальник польової лазні взводу матеріального забезпечення танкового батальйону (в/ч А0989) 56-ої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Збройних Сил України.

Сергій Анатолійович народився 28 жовтня 1986 року в м. Бахмут Донецької області.

"Російські окупанти зруйнували вщент рідне місто, тож Хорольщина з почестю приймає тіло полеглого Героя на вічний спочинок. Поховання відбулося за місцем проживання рідного батька, який був вимушений евакуюватися з палаючого Бахмуту в травні минулого року та знайшов прихисток у с.Покровська Багачка", - йдеться у повідомленні.

Сергій закінчив 9 класів у Опитненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів у селищі Опитне Бахмутського району.

Після школи здобув спеціальність водія у Бахмутському професійно-технічному училищі №147. Перші трудові кроки зробив у Бахмутській (колишній Артемівській) дослідній станції розсадництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України у селі Ягідне Бахмутського району. Тут він трудився на посаді робітника з вирощування плодових культур на площі близько 40 тис. га. Деякий час працював слюсарем на фармакологічній фабриці. Був вправним водієм, володів прекрасним хистом, здібностями до техніки і мав права на водіння всіх категорій. З 2007 по 2009 роки проходив строкову службу в лавах української армії на посаді водія тягача у 14-му танковому батальйоні м.Кривий Ріг.

Після демобілізації з армії працював на СТО. З 23 лютого 2017 року підписав контракт на військову службу в 56-ій окремій мотопіхотній Маріупольській бригаді, яка була сформована в лютому-березні 2015 року після початку російської агресії.

Сергій двічі підписував контракт, а третій раз був призваний на військову службу під час мобілізації Бахмутським РТЦК і СП у ту ж бригаду. Оборону Батьківщини Захисник розпочав із Генічеська Херсонської області. Гідно пройшов надтяжкий шлях справжнього мужнього Воїна, обороняючи населені пункти рідного Донбасу та сусідніх регіонів по всій лінії фронту: Донецьк, Карлівка, Красногорівка, Первомайськ, Піски, Павлоград, Гуляй Поле Запорізької області. Із 17 лютого 2023 року бригада зайняла сектор оборони на Бахмутському напрямку від міста Часів Яр до села Міньківка Соледарської міської громади з наджорстокими кровопролитними боями. На цьому напрямку під селом Маркове Костянтинівської міської громади Краматорського району в одну фатальну мить закінчилася його війна…

Загинув захисник 30 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Маркове Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання.

 Поховали обох Героїв на Алеї Слави міського центрального кладовища Хоролу зі всіма військовими почестями під залпи трикратного салюту почесної варти та за всіма християнськими традиціями.

• #загинув
• #новини Полтавщини
• #Хорол
• #війна