Пішов з життя льотчик, учасник миротворчих місій, учасник АТО Андрій Лисенко з Чорнух

1. >
2. Суспільство >
3. Пішов з життя льотчик, учасник миротворчих місій, учасник АТО Андрій Лисенко з Чорнух

У Чорнухинській селищній раді повідомили, що перестало битися серце земляка, однокласника, вірного друга, прекрасного сина, батька Лисенка Андрія Юрійовича.

Лисенко Андрій Юрійович народився 22.02.1971 року в селищі Чорнухи, де і пройшло його щасливе дитинство та шкільні роки в сім’ї вчительки Людмили Олексіївни та інженера Юрія Івановича.

По закінченню школи, у 1987 році, здійснилася його заповітна  мрія і він став курсантом вищого військового авіаційного училища, яке закінчив у 1992 році з кваліфікацією льотчика-інженера.

Служба в рядах Збройних Сил України розпочалася в окремому вертольотному полку м. Вапнярка Вінницької області. Звідти, в складі миротворчого контингенту, був відряджений до колишньої Югославії для підтримання миру та правопорядку.

У складних гірських умовах українські пілоти допомагали налагоджувати мирне життя, ризикуючи власним. Там Андрій отримав перший бойовий досвід. Мобільних телефонів не було, тому отримати звістку від сина батькам було дуже складно, практично неможливо.

Після повернення з Югославії, Андрій Юрійович одружився та продовжив військову службу, збагачуючи досвід та підвищуючи кваліфікацію в Бердичівській вертолітній бригаді, а пізніше в 11-ій окремій бригаді армійської авіації «Херсон».

Займав посаду командира ескадрильї, маючи звання підполковника. За високий професіоналізм та досвід користувався глибокою повагою в колі своїх побратимів.

У 2012 році в сім’ю Людмили Олексіївни та Юрія Івановича прийшло перше велике горе. Молодший брат Андрія, Олександр, теж льотчик, загинув при виконанні службових обов’язків з охорони державного кордону України зі Словаччиною. На той час це була одна із найнапруженіших ділянок кордону, де постійно затримували нелегалів та контрабандистів.

Андрій Юрійович подав рапорт і пішов у запас, на який уже, як льотчик, мав повне право. Хотів бути ближчим до сім’ї, де на той час вже підростали дві доньки, піклуватися про батьків.

Але у 2014 році, коли росія розпочала військові дії проти України, Андрій Юрійович з першого дня взявся за штурвал та піднявся в небо боронити нашу Батьківщину. Важко переживав втрати своїх побратимів, весь біль пропускав через серце.

Загибель брата, постійні перенавантаження при польотах, війна – стали причиною важкої хвороби, яка обірвала життя такої світлої, доброї, мужньої людини, сина, чоловіка, батька, брата, друга, наставника, порадника.

Співчуття рідним!

Читайте також: «Рускоязичний мальчік», який загинув за український Донбас: історія Руслана Єльцова очима матері

• #АТО
• #новини Полтавщини
• #війна