«Джерело» дитячих мрій: на Полтавщині дітей оздоровлюють у православному таборі. ФОТО

05 липня 2017, 17:10   1
Фото Ольги Матвієнко

На Полтавщині в селі Клюсівка Новосанжарського району діє єдиний у державі акредитований православний табір. «Джерело» – певно, найбільш масштабний соціальний проект, реалізований спільними зусиллями Полтавської єпархії Української православної церкви Київського патріархату та волонтерами однієї з найбільших в Україні благодійної організації «Команда небайдужих», яку більше знають як Полтавський батальйон небайдужих.

Усе починалося три роки тому, коли волонтери, які згуртувалися при Свято-Успенському кафедральному соборі від початку подій у Криму та на Донбасі, вирішили розширити свою діяльність та спрямувати сили на реалізацію соціальних проектів. Адже війна повинна закінчитися і нам дбати про виховання молодого патріотичного та національно свідомого покоління українців – під таким гаслом розпочали роботу.

Табір задумувався тоді, передовсім, як місце відпочинку та оздоровлення дітей із сімей учасників бойових дій та вимушених переселенців.

За три роки заклад виріс, і зараз тут відпочивають півтори сотні дітей з усієї України.

Про те, який же це «православний» табір, як у ньому відпочивають та виховують журналіст «Кола» дізнавалася на місці, у мальовничому лісі за кількадесят кілометрів від Полтави.

Отримати відшкодування вартості путівки може будь-яка родина

– Взагалі традицію таборування Полтавська єпархія Української православної церкви Київського патріархату заклала ще 2007 року. Тоді табори проводили на базі «Маяка» в Головачі. Із 2010 року – у «Фонтані» тут, у Клюсівці, – розповідає Наталія Гранчак, голова громадської організації «Команда небайдужих». – А вже три роки тому до організації оздоровлення дітей долучився Полтавський батальйон небайдужих. Тоді волонтерська організація почала реалізовувати один із перший соціальних проектів – оздоровлення та відпочинок для дітей атовців, вимушених переселенців.

Минулого року табір «Джерело» отримав акредитацію й тепер офіційно входить до мережі державних закладів оздоровлення та відпочинку. Цьому передувала кропітка підготовча робота.

– Тільки здається, що табір – це просто місце, де бігають діти. Насправді це величезна робота, стоси документів. Буквально на все, що є у таборі, на кожен продукт, який привозять на кухню, оформлюємо папери. Адже це і наша безпека, і впевненість батьків, що тут їхні діти у безпеці й здорові, – наголошує Наталія Степанівна. – Сертифікат Мінсоцполітики означає, що ми підтверджуємо перед державою свій рівень і можемо приймати дітей. З іншого боку, акредитація дає нам можливість брати участь у державних програмах відшкодування часткової вартості путівок.

Програма діє для всіх таборів із минулого року. Полтавщина є пілотною областю, де впроваджують цей проект, але із 26 чи 27 закладів області участь у ньому брали лише три чи чотири, у тому числі «Джерело».

Цього року така ж ситуація, адже частина таборів працюють за тендерами, частина є профспілковими й отримують звідти компенсацію вартості путівок. У «Джерелі» ж вирішили співпрацювати саме з державою. Будь-яка родина може подати документи на часткове відшкодування вартості відпочинку, яка подекуди сягає 70%.

– А ми намагаємося ще здешевити путівки відсотків на 10, звертаючись по допомогу до меценатів, – зазначає Наталія Гранчак. – Наприклад, мережа магазинів «Аврора» надає нам господарські речі, побутову хімію, ансамбль «Краяни» дав 35 мішків борошна для випікання булочок та хліба. Юрій Бублик профінансує відпочинок у таборі 30 дітей військовослужбовців.

Зараз табір працює три зміни, які за державним стандартом тривають 21 день.

Отець Володимир

Не хлібом єдиним, але хліб щодня подають до столу прямо з печі

Підготовка до сезону – 2017 розпочалася задовго до літа. Планувати почали ще в грудні. А в квітні презентували «Джерело» на виставці закладів оздоровлення та відпочинку, яку провели в обласній раді.

– Управління сім’ї молоді та спорту при облдержадміністрації також організувало тренінг. Там отримали цінні знання. Раніше на такі навчання не їздили, для нас це було дуже корисно. Завжди були не те, що закритими, але відособленими. Цього року ми намагаємося більше розповісти про себе, – говорить керівник волонтерської організації.

Зараз працюють не тільки над програмою, а й над впорядкуванням території. Раніше тут був табір «Фонтан». Його територія доволі велика. Тривалий час не доглядалася, а корпуси, побудовані ще за радянських часів, подекуди потребують капітального ремонту. Волонтери поставили собі за мету щороку підтягувати щось одне. Наталія Степанівна зазначає, що цього року взялися за покращення роботи кухні. За її словами, п’ятиразове харчування організували найкраще за всі роки. Про це свідчить і неабиякий апетит, з яким діти куштують страви, приготовані під пильним керівництвом Наталії Ковальової.
Шеф-кухар розповідає, що в харчуванні враховують не тільки поживність та якість страв:

– Намагаємося урізноманітнювати раціон. Постійно шукаємо щось нове, тоді вивчаємо поживність, скільки калорій. А головне ще й смак. Тож готуємо так, як вдома, – наголошує жінка.

У тому, що страви й дійсно нагадують домашні, ми переконалася й самі. Особливо смачним виявився хліб. Це – родзинка цьогорічного таборування. Хліб, булочки, пиріжки, печиво – усе це щодня випікають у таборі й подають до столу ще теплим.


Замість загонів – курені, замість дискотек – творчі вечори

Зараз у таборі відпочивають 153 дитини, що значно більше, ніж було в перші роки, коли на зміну приїжджали й до 50 відпочивальників.

Отець Володимир, диякон Свято-Успенського кафедрального собору міста Полтави, у таборі – заступник директора. Розповідає, що ще при заснуванні табору відмовилися від радянської системи поділу на загони й пригадали козацьку традицію. Тож тут діти поділені на курені. До кожного відповідно приставлений курінний та його помічник, а також – духівник, священик. Він активно задіяний у вихованні дітей. На правду, з першого погляду і не зрозумієш, що цей табір православний: діти гуляють, відпочивають, грають. Хіба за стіл сідають спершу прочитавши молитву. Але й тут примусу немає, хреститися ніхто не змушує.

Молитва перед обідом

– Дехто з батьків, якщо говорити чесно, не знають, куди віддають дитину. Потім на третій день діти дзвонять додому, розповідають, що тут їх по десять разів змушують молитися, – сміється отець Володимир, а хлопець Микита, який сидить поряд з нами жартує, що молитва відбувається дванадцять разів. – Та минає ще кілька днів, вони звикають, адже немає нічого складного в молитві. Багато розповідають, що навіть приїхавши додому, сідають за стіл і питають батьків, чому без молитви. Але більшість дітей тут вже знають, що таке православний табір і приїжджають неодноразово, повертаються до нас.

У «Джерелі», хоч і дотримуються усіх стандартів оздоровлення, ставку роблять саме на виховання, передовсім, патріотичне.

– Наш табір орієнтується не тільки на «насадженні» віри, управославленні, а передовсім на відпочинок та виховання патріотизму, тим більше, що у країні війна, і ніхто не може від них цього приховувати. А діти в нас усі патріоти. Варто почути, як вони вранці та ввечері під час підняття та опускання державного стяга співають гімн, – розповідає отець Володимир.
Програма в таборі напрацьована роками. Відбуваються спортивні змагання з волейболу та футболу, майстер-класи, підготовка та проведення творчих вечорів.

– Якщо взяти режим дня, то він насичений. Із 8-ї до 22-ї години постійно чимось зайняті. Даємо вільний час, але його не так багато. Поєднуємо і відпочинок, і оздоровлення, і виховання. От, наприклад, кожного ранку відбувається духовна бесіда зі священиком. Діти ставлять питання, відбувається живе спілкування, – говорить отець Володимир.
Питання, які ставлять до духовних наставників різноманітні.

– До цього не бував у інших таборах. Лише у санаторії. Там мені не дуже сподобалося, бо тільки лежиш у палаті, на вулицю можна один раз на день. А тут цілий день на вулиці, як на дачі в себе, – ділиться враженнями Микита Прошута з Полтави. Хлопцеві абсолютно комфортно у православному таборі, а до духовних бесід зі священиками ставиться більше як до спілкування, а не проповідей.

– Ми просто говоримо, ставимо питання. Я от спитав, що відбувається з людиною після смерті, – говорить Микита.

Щороку в табір намагаються закупити щось нове для дітей.

– Ось придбали каремати, аби дівчата вранці фітнесом займалися, діти на них також сидять під час духовних бесід. Встановили тренажери на майданчику просто неба, то там постійно багато займаються, – перелічує Наталія Гранчак.
Найцікавіший із майстер-класів – школа іконопису, яку проводить львівський художник Володимир Олещук.

– У майстерні постійно діти. Приходять і просто подивитися, не на заняття. Такий безперервний потік дітей. Хтось приходить, пробує, розуміє, що то не його. А ось п’ятеро дітей малюють постійно, дороблять ікони до кінця, – говорить майстер.
Інтерв’ю з художником про його роботу з дітьми, мету приїзду на Полтавщину читайте на сайті згодом.

У захваті діти й від приїзду військовослужбовця Володимира, який провів із ними вишкіл. Хлопці та дівчата міряли маскувальний костюм – «кікімору», вчилися тактичній медицині, евакуації поранених з поля бою, ставити розтяжки.

Увечері, замість традиційних для інших таборів дискотек, влаштовують творчі вечори. Відпочивальники показують, чого навчилися на гуртках, які відвідують вдома, інсценізують казки та притчі.

– Звичайно, старші звикли до більш гучного та активного відпочинку, то танці влаштовуємо, але не дуже тривалі й винятково з українською музикою, – зазначає Наталія Степанівна.


Особливі гості табору

Трохи менше зміни відпочивали в «Джерелі» гості з Києва. Вихованців інтернату для дітей з особливими потребами дітьми можна назвати умовно, адже декому вже й за двадцять років. Але за світосприйняттями вони залишилися дітьми, певно, назавжди.

– Вони нікому не потрібні, багатьох покинули батьки. Тому ми радо їх прийняли до нашого табору, й вони є для нас прикладом. Діти, у яких є все, часто не цінують це. А ці діти з особливими потребами не мають нічого, але радіють усьому. Не хочуть їхати звідси. Під час спілкування один із них сказав: «Якщо є рай, то це, напевно, тут», – говорить отець Володимир.

Біля корпусу, в якому відпочивають ці особливі діти, саме майстер-клас: розмальовують будиночки для пташок.

– Ми займаємося всім, що стосується арту, прикрашаємо світ. Дітям дуже подобається. Ось сьогодні розмальовуємо шпаківні. Їх заберуть із собою в інтернат на згадку, – розповідає художниця Анна Грибінь.

Будиночки для пташок робить Клим – хлопець із золотими руками. Може будь-що змайструвати з дерева.


У день, коли ми побували в таборі, дітей із інтернату саме проводжали додому. Для них спекли величезний пиріг й прикрасили свічками, вручили чималу зв’язку кульок. Попрощатися і побажати гарної дороги біля їдальні зібрався увесь табір. Видно, що багато ледве стримували сльози.

І так у «Джерелі» завжди: приїхавши, відчуваєш дружню, теплу атмосферу, створену усіма, хто долучився до створення табору – волонтерами, священиками і, звісно, дітьми.

І триватиме це свято до кінця літа, адже попереду ще дві зміни.

До теми: Під Полтавою організують вишкільний табір

Автор: Ольга Матвієнко

Суспільство 05 липня 2017, 17:10
  • Всього коментарів: 1

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції