Володимир Кузьменко, голова Решетиліської громади: про об’єднання, бюджет і перспективи

1. >
2. Інтерв'ю >
3. Володимир Кузьменко, голова Решетиліської громади: про об’єднання, бюджет і перспективи

Володимир Кузьменко

Новий рік Решетилівка розпочала в новому статусі – об’єднаної територіальної громади. Вибори голови та депутатів ради ОТГ відбулися 18 грудня, а 31 грудня Решетилівська ОТГ провела свою першу сесію. Новим-старим головою став Володимир Кузьменко. Йому вшосте поспіль Решетилівці довіряють цю важливу посаду. А загалом Володимир Вікторович головує вже 18 років. У редакції «Кола» Володимир Кузьменко розповів про новий бюджет, вибори з брудними технологіями, ремонт доріг та інше.

Читайте також: Сергій Клочков. не з «Батьківщиною», але з Україною в серці.

– Володимире Вікторовичу, з Нового року Решетилівка – центр об’єднаної громади. Чи швидко вдалося об’єднатися?
– Нелегко нам давався процес об’єднання. Сільські голови на наше запрошення створити одну об’єднану громаду на увесь район з центром у Решетилівці неохоче відгукнулися. Зрештою після тривалих перемовин та проходження всіх необхідних процедур ми об’єдналися з потічанською громадою. Село Потічок знаходиться поряд з Решетилівкою, відстань лише 7 кілометрів.  18 грудня в нас відбулися вибори, залишився старий-новий голова, який пропрацював на цій посаді з 1998 року. Була сформована нова команда мерії, обрані керівні органи.
31 грудня на сесії ми затвердили бюджет громади у розмірі 50 мільйонів гривень. Отримали освітню та медичні субвенції– 12 і 8 млн 600 тис грн відповідно. З 1 квітня фінансування освітньо-культурних закладів громади буде здійснюватися з місцевого бюджету. А субвенцію на розвиток інфраструктури, яку ми ще очікуємо від держави, плануємо витратити на ремонт сільських клубів, освітніх закладів, придбання необхідного інвентарю для них.

– Конкуренція чимала була на виборах?
– Так, конкуренція була чималою. Балотувалися навіть ті кандидати, не буду називати їхню партійну приналежність, які виступали свого часу проти об’єднання громади. А я, до речі, безпартійний, балотувався  як самовисуванець. Мене підтримувала громадська організація «Патріоти Решетилівщини». До речі, у раді об’єднаної громади також 18 депутатів-самовисуванців, яких підтримала ця громадська організація.

– Під час виборів ходили чутки, що нібито від Вашого імені решетилівцям роздавали продуктові пайки, зокрема цукор. Прокоментуйте, будь ласка.
– Про те, що я нібито  пообіцяв людям, що за кожен голос за мене дам 5 кілограмів цукру, взагалі дізнався вже після виборів. Сусід запитав мене, коли віддаватиму цукор. Я був здивований. Річ у тім, що за 18 років роботи і шість виборчих кампаній, я ніколи не займався агітацією. Моя позиція – люди повинні самі оцінити кандидата за його роботою для громади. Я навіть під час останніх виборів не захотів, щоб моя фотографія була в газеті. З’ясувалося, що один із кандидатів у депутати, колишній голова Решетилівської райдержадміністрації, обіцяв людям цукор від мого імені. І це вже не вперше така ситуація, коли він на мене наговорює: то якісь квартири в Полтаві в мене з’являються, то дорогі машини.

– Розкажіть про найближчі перспективи селища.
– Я бачу майбутнє Решетилівки через реалізацію вдалих проектів. Зараз ми, наприклад, працюємо над втіленням у життя нового генерального плану селища. Адже той, що був, датований  1964 роком. Тому у 2015 році ми почали працювати над новим  генеральним планом Решетелівки. І кілька тижнів тому в обласній адміністрації наш генеральний план затвердили. Він передбачає створення зон відпочинку, спальних районів, дитячих садків і шкіл, будівництво понтонного мосту через річку, який з’єднає дві частини районного центру. У цьому році хочемо остаточно вирішити питання парку відпочинку «Перерванка», який створюємо на в’їзді в Решетилівку. Уже посадили там дерева, встановили альтанку, підкову на щастя. У планах – створення фонтанів, освітлення, доріжок.
Колись у нас була знаменита чи не на увесь світ фабрика імені Клари Цеткін, де ткали килими й гобелени. А в 1990-х роках недбайливі підприємці її розвалили. Правонаступником  фабрики став «Укрхудожпром» ( на той момент державне підприємство, прим.авт.). Ми ж хочемо відвоювати у них приміщення, доки воно ціле. Вже зробили перший крок в цьому напрямку: прийняли рішення на сесії про передачу землі, на якій розташована фабрика, на баланс мерії. Уже навіть присвоїли цій ділянці кадастровий номер. А тепер постало питання, як бути далі? Якщо приміщення залишиться нам, то ми зробимо капітальний ремонт приміщення, можливо, знайдуться інвестори і навіть вдасться відновити виробництво. У Києві ще розмірковують над нашою пропозицією.
Минулого року разом із  сільськими громадами району ми брали участь в обласному конкурсі проектів. Наш проект –  роздільне збирання сміття– здобув перемогу. За виграні кошти придбали євробаки і прес для сміття, який на нашому сміттєзвалищі пакуватиме увесь пластик (пляшки, целофанові кульки тощо).

– Що робитимете далі зі спакованим пластиком?
– Шукатимемо ринки збуту. У нас, до речі,  при Решетилівській селищній раді є група «Благоустрій», яка займається благоустроєм громади: ремонтує дороги, спилює аварійні дерева, розчищає сніг тощо. Це не комунальне підприємство, але й не приватна організація, а саме група, створена при селищній раді. Ми ліквідували комунальний комбінат і створили групу, знайшовши таким чином вихід із скрутної ситуації. Приміром, раніше ми не могли купити технічні засоби на комунпідпримєства, бо, по закону, вони самі повинні це робити. А цій групі ми виділили кошти на сесії селищної ради й закупили необхідну техніку для роботи. Тут працюють молоді відповідальні люди, які дорожать своїм місцем і сумлінно виконують свою роботу.

– Володимире Вікторовичу, нині чи не найбільша проблема – дороги. Яким чином вирішуєте це питання у Вашій об’єднаній громаді. Адже мешканці Решетилівки скаржаться, що на околицях селища, де виїзд на трасу Київ-Харків, дорога не ремонтується, її розбивають фури, які чи не щодень їздять нею попри знак, який їм це забороняє робити.
– Ця дорога, що пролягає по вулиці Базарній, постійно ремонтується. Але в нас є два підприємства, на які їздять фури саме нею і, звичайно, руйнують її таким чином. Після розмови, яка відбулася між мною і цими підприємцями, минулого року вони самостійно її і відремонтували. Але, по суті, капітальний ремонт цієї дороги потребує великих капіталовкладень. Позаминулого року, коли там взагалі була руїна, ми вклали в ремонт 300 тисяч гривень.  Тому частково проблему розв’язали. Сподіваємося, що цього року нам вдасться завершити ремонт, на найпроблемнішу ділянку дороги – 20 метрів– вже виділили гроші з бюджету. До слова, минулого року обласна влада нам надала 1 мільйон 200 тисяч гривень на капітальний ремонт вулиці Джерельної, який ми вже зробили. Позаминулого року зробили капітальний ремонт вулиці Мистецької.

– А як щодо ремонту тротуарів?
– Тротуар в Решетилівці прокладали ще у 1980-х роках минулого століття. За ці роки, звичайно, він псувався. Найгірша ситуація була в центрі селища. Тож і робити нові розпочали з центру. Замість тротуарів, кладемо бруківку. За два роки вклали близько півтора мільйона гривень у прокладення нової бруківки. Це кошти, які залишилися за рахунок перевиконання бюджету. Поки що зробили найголовніші ділянки – біля початкової школи, біля маслозаводу, у парках. Цього року роботи будемо продовжувати.

– Знаю, що одним із пріоритетів, визначених громадою на цей рік, є забезпечення населення якісною питною водою. Відомо, що ця проблема існує не лише в сільських населених пунктах, які увійшли до складу ОТГ, а і в самій Решетилівці. Особливо від поганого водозабезпечення потерпають околиці селища, де, за словами мешканців, потрібна ще одна артезіанська свердловина.
– Ми почали вирішувати ситуацію ще минулого року, коли зробили капітальний ремонт свердловини, реконструювавши ємності, замінили на 80% магістралі.   Проблема з водою тут періодична: взимку водопостачання тут нормальне, влітку, коли витрати води дуже великі, її не вистачає. Думаю, що тепер ситуація вирішена. Актуальніша  проблема з питною водою в населених пунктах, що увійшли до складу громади. Зокрема у селах Білоконі, Пасічники, де немає взагалі водомережі і люди самовільно підключилися до свердловини. Зараз ми замовляємо проекти для виготовлення нової магістралі.

– Минулого року депутати ініціювали процес набуття Решетилівкою статусу міста. Яка зараз ситуація?
–  На останній сесії районної ради нам не вистачило трьох голосів, щоб Решетилівка отримала статус міста. Початковою ланкою була сесія селищної ради, де ми проголосували за надання цього статусу та передали рішення обласній раді. Там депутати також проголосували за це. Але коли надіслали рішення на затвердження у Верховну Раду, там зазначили, що потрібне ще рішення Решетилівської районної ради. Тому повернули назад. Питання вирішуватимуть на черговій сесії районної ради.
До речі, у селищі ремонтуємо не лише дороги, а й дахи. За два останніх роки на 11 комунальних будинках замінили шиферні дахи на європрофілі. Робимо це також і в тих будинках, де створені ОСББ. Цю роботу будемо продовжувати.

– Що за 18 років роботи вважаєте найбільшим здобутком, чим пишаєтеся найбільше?
– Пишаюся тим, що мені довіряють люди, це найголовніше. У будь-якій ситуації потрібно залишатися людиною. Мої двері, попри графік прийому, завжди відчинені для односельців.
Читайте також: За минулий рік полтавські ОТГ реалізували проектів на 130 мільйонів гривень

Автор: Ольга Правденко