Від Полтави до Абазівки: як об’єдналися в колишніх володіннях пана Абази

07 жовтня 2021, 17:10 1

Після нетривалої перерви продовжуємо проєкт kolo.news «Від Полтави до…». Цього разу подорожували Абазівським староcтинським округом.

Нагадаємо, Полтавська територіальна громада (ТГ) створена у червні 2020 року, до її складу увійшло десять сільських рад: Абазівська, Бричківська, Валківська, Гожулівська, Ковалівська, Пальчиківська, Сем’янівська, Супрунівська, Тахтаулвіська, Чорноглазівська.

Село Абазівка, центр староcтинського округу, знаходиться за 19 кілометрів від Полтави. Добратися туди швидко і легко, адже село розташоване уздовж траси Київ-Харків-Довжанський. Таке розташування місцеві жителі називають і бонусом, і карою водночас, бо на трасі постійно трапляються ДТП, подекуди з летальними наслідками. Після останньої такої автопригоди, коли авто збило 4-річну дитину, люди забили у дзвони, зверталися і до міської влади, і в Службу автомобільних доріг. Вимагали поставити на небезпечному переході хоча б світлофор та обмежити швидкість автомобілів із 90 до 50 кілометрів Та поки що справа з місця не зрушила. Люди говорять, що тут потрібен не наземний, а підземний або надземний перехід, як у центрі села.

Абазівський староcтинський округ – це села Лаврики, Соломахівка, Абазівка, Рожаївка і Червона Долина. Проживає близько 2 тисяч населення, з яких 1700 людей – це мешканці Абазівки. В інших селах переважно живуть дачники.

20-річний юнак став старостою

Абазівка зустрічає гостей величною церквою на в’їзді. Зараз завершують її будівництво.

Що одразу впадає в око: село чисте та доглянуте. Повсюди стоять урни, контейнери для сміття з написом «ДСВ». Про те, що таке ДСВ – трохи згодом, поки що ж познайомимося зі старостою.

Про наймолодшого, напевне, не лише на Полтавщині, а й у всій країні старосту Олександра Кравченка, якому тільки 20-ть років, не писали тільки ліниві. Нині він студент заочного відділення Полтавського університету економіки і торгівлі. Але досвід роботи, щоправда, не в органах місцевого самоврядування, має солідний.

– Я два роки працював у фірмі, яка займалася організацією концертів за кордоном. Побував у Франції, Італії, Нідерландах… , – розповідає Олександр Кравченко.

– «Коло»: Що Вас спонукало повернутися в Україну?

– Олександр Кравченко: Я член громадської організації ДСВ – Демократичні сили відродження, до якої входять місцеві жителі Абазівки небайдужі до долі села. Протягом двох років працюємо над благоустроєм та організовуємо змістовне дозвілля в громаді. Спочатку хотіли створити територіальну громаду з Пальчиківкою, але колишні голови сіл не знайшли спільної мови, тому ми приєдналися до Полтави. Громадська організація запропонувала мені спробувати свої сили на посаді старости. Скажімо так, виснули кандидатом від села, хоча я завжди кажу, що пішов не сам, у мене за плечима сто учасників цієї громадської організації. Саме з ними ми працюємо над проблемами села.

– «Коло»: Тобто, представники громадської організації поїхали до Олександра Федоровича (Мамая – прим. авт.) вести перемовини про те, щоб вас затвердили на посаді старости?

– Олександр Кравченко: Ми поїхали в міську раду, подали заявку, розповіли, чим ми займаємося і так я став старостою.

– «Коло»: Як вам працюється на посаді?

– Олександр Кравченко: Я – ланка, яка сповіщає місто про проблеми в окрузі та сприяє їхньому вирішенню: прорвало трубу, треба покосити траву тощо. Це все те, з чим ми працювали до цього, але власними силами, на громадських засадах. Всі ці проблеми для нас не стали новими.

– «Коло»: А з колишньою сільською радою ГО співпрацювала?

– Олександр Кравченко: Співпрацювали, але, скажімо так, не дуже. Саме тому ГО створила власними силами КП ЖК «ДСВ». Зареєстрували юридичну особу.

– «Коло»: Але це ж спільно із сільською радою?

– Олександр Кравченко: Так, але ініціаторами були ми. Силами громадської організації зробили сміттєві баки та розставили в селі. Їх було 12; сміття вивозили самі. Ситуація зі сміттям була критичною, тому перед тим, як розставляти баки прибрали стихійні сміттєзвалища.

– «Коло»: А зараз сміття КАТП вивозить?

– Олександр Кравченко: Так. Наше комунальне підприємство закупило ще 12 сміттєвих баків, частину з них переобладнали під сортування. Люди зараз укладають договори з КАТП, побутові відходи вивозять двічі на тиждень.

– «Коло»: З чого почали свою роботу, коли прийшли на посаду?

– Олександр Кравченко: Зі спілкування з людьми. Тому що, коли була реорганізація сільської ради, довго люди не розуміли, що буде, що змінилося, за що відповідає староста. Додалося чимало проблем, які раніше вирішувала сільська рада. Наприклад, людям за багатьма довідками доводиться їздити в Полтаву, це не дуже зручно.

– «Коло»: Що змінилося після приєднання до міста?

– Олександр Кравченко: Активних змін поки що немає. Мені здається, що ще рано їх бачити, поки що триває перехід, всі звикають. Перший рік процес буде ще налагоджуватися.

– «Коло»: З якими проблемами до Вас приходять люди найчастіше?

– Олександр Кравченко: Це питання довідок різного типу: найчастіше тих, що стосуються фактичного місця проживання.

– «Коло»: Розкажіть про співпрацю з містом?

– Олександр Кравченко: Усі питання, з якими звертаємося до міської влади вирішуються. Можливо, не так швидко, як хотілося б, але співпраця є. Після того, як ми стали частиною Полтавської громади, до нас приїжджав Олександр Федорович та його заступники Валерій Пархоменко, Наталія Сук. Приїжджали також з різних управлінь. Це були робочі зустрічі.

– «Коло»: Звернула увагу, що в центрі села, біля адмінбудівлі зокрема, встановлені відеокамери. Це ваша ініціатива, чи від попередньої влади залишилися?

– Олександр Кравченко: Камери були встановлені попередньою владою. Позаминулого року ми подавали проєкт на обласний бюджет участі «Безпечне село» – це система відеоспостереження по всьому селу, але нам не вистачило тоді голосів. Цього року подали 4 проєкти на міський бюджет участі: «Безпечне село», «Встановлення спортивного майданчика», «Установлення сміттєвих баків» та «Закільцювання водопостачання», потрібно доробити водогін, на це необхідно близько 500 тисяч гривень.

– «Коло»: Олександре Юрійовичу, чого вашим селам не вистачає найбільше?

– Олександр Кравченко: Наразі не вистачає сміттєвих контейнерів. Вони є тільки в Абазівці. Більше того, наявних баків недостатньо навіть для Абазівки. Щодо інших сіл, то домовляємося з місцевими фермерами за трактор, щоб збирати та вивозити сміття із сіл округу. Стараємося це робити хоча б раз на три місяці, не хотілося б утворення нових сміттєзвалищ. Тому зараз треба працювати над тим, щоб люди активніше укладали договори з КАТП щодо вивезення сміття. Не вистачає нам ще одного-двох дитячих майданчиків. Наразі їх п’ять, це в Лавриках та Абазівці. Це два найбільших села громади.

– «Коло»: У багатьох селах громади, де ми побували, немає навіть аптечних пунктів при медзакладах, а як у вас?

– Олександр Кравченко: У нас є лікарня, при ній працює аптека, де можна купити найнеобхідніші ліки. Лікарня в нас, до речі, відремонтована. Ремонт робила обласна влада (згодом зֹ’ясуємо, що замість лікарні тут амбулаторія).

(Місцеві мешканці, з якими ми поспілкувалися згодом, поскаржилися нам, що аптечний пункт то є, але ліків у ньому майже немає. Тому насправді відсутність аптеки для села – це чимала проблема).

– «Коло»: Дістатися до Абазівки не проблема, а от яка ситуація з дорогами до інших сіл?

– Олександр Кравченко: Найпроблемніша ділянка дороги в нас знаходиться між Соломахівкою та Лавриками. У Соломахівці проживає близько 30 людей, але ж ця дорога веде з Абазівки не лише в Соломахівку, а і в Лаврики. І вона зараз «розбомблена». Ми зверталися і до міської влади, і до Агентства місцевих доріг, де нам сказали, що зможуть відремонтувати лише на умовах співфінансування з міською владою. Але там 500 метрів дороги, то надіюся, хоча б наступного року відремонтують.

В Абазівці розвинута інфраструктура, значну роль відіграє в цьому те, що село знаходиться на головній дорожній артерії країни. Відтак, тут працює два готелі, є кафе, пивоварня, заправка, вісім магазинів. Крім того в старостинському окрузі знаходиться кілька аграрних підприємств. А дохід, який приносить округ до бюджету міста – 5 мільйонів гривень.

– Щодо інших сіл, то ларьок є лише в Лавриках, але відстань від Абазівки в решту населених пунктів – максимум п’ять кілометрів, тому проблем немає з цим, – запевняє староста.

Чисте і без бур’янів

Після інтерв’ю у сільській раді староста проводить нам екскурсію селом. Розповідає, у селі діє школа І-ІІІ ступенів, де навчається 132 дитини, є садочок, який відвідують близько 60 дітей. Також працює місцевий клуб, де раніше проводили дискотеки, але через карантин його діяльність довелося обмежити. У клубі діють хор, там співають люди поважного віку. Раніше був танцювальний колектив. Будинок культури зовні виглядає добротно, але насправді тут давно протікає дах, його періодично латають працівники власними силами.

Звертаємо увагу на викошені обочини.

– У багатьох селах влітку була проблеми з покосом бур’янів, особливо, амброзії, у вас, бачу, такої проблеми немає. Чиїми силами викошуєте бур’ян?

– Силами організації ДСВ, члени якої активно долучаються до прибирання села. До організації входить 100 осіб, щомісяця вони здають невеликі кошти, які витрачаємо на благоустрій села, – говорить Олександр Юрійович. – Щодо косіння трави на великих ділянках, то залучаємо фермерів. Узимку, коли ще не була ліквідована сільська рада, домовлялися з пальчиківським фермером, який чистив і наші вулиці.

На дитячому майданчику неподалік будинку культури відпочивають дві мами з дітьми.

– Майданчики нам відремонтували, пофарбували ось. У нас їх небагато, один тут, інший за залізничними шляхами. Порядок у нас в селі: сміттєві баки є, тепер їх стало більше, сміття вивозять регулярно. Радує, що немає проблем з добиранням в місто, – розповіла пані Лілія.

Квиток до Полтави коштує 16 гривень, улітку він подорожчав на гривню, але люди не скаржилися, запевняє староста.

Абазівка, як і села в інших старостинських округах, зіткнулася з проблемою вуличного освітлення. Щоб дочекатися заміни лампочки треба ставати в чергу, ледь не на місяць наперед. Та й вуличне освітлення є не в усіх селах округу. Маленька Рожаївка, де живе постійно лише 10 осіб, немає вуличного освітлення.

Ідеальна їдальня та відсутність спортивного залу: про переваги та проблеми Абазівської школи

Шкільне подвір’я в Абазівці прибране, доглянуте та із квітниками. У школі також ідеальна чистота. На порозі школи нас зустріла директорка Тетяна Цимбалюк. Ділова, активна, увесь час в русі; вона «літала» з першого поверху на другий, з одного класу – в інший: тут інтерактивна дошка, тут комп’ютерний клас, тут нові роутери встановлені міським управлінням освіти, а інтернет-мережа доступна в кожному куточку закладу.

– Я читала, як ви відвідували Пальчиківку, Сем’янівку і думала, коли ж нарешті відвідаєте нас. Абазівка – найгарніша, староста наш молодий і перспективний, – посміхається Тетяна Анатоліївна.

У перший клас Абазівської школи цього року прийшло 20 дітей, а в одинадцятий – 6. Але не набрали десятого класу: сімнадцять дев’ятикласників пішли зі школи вчитися до коледжів та училищ.

Харчоблок та їдальня знаходяться за межами будівлі школи, але зовсім поруч. Сюди нас і веде директорка. Знайомить із кухарем Світланою Олександрівною, вона розповідає, як з нового навчального року змінюється раціон, у ньому стає більше овочів та фруктів. Нам показують нові харчоблок, роздаткову, вбиральню, витяжку, посуд. Повсюди ідеальна чистота. Ремонт же тробила ще Полтавська районна рада.

Та є і проблема: в школі немає спортивного залу, тому в будь-яку пору року діти змушені займатися на вулиці, бо немає навіть критого майданчику. Це гостра і болюча проблема, яка потребує негайного вирішення. Сподівання – на міську владу, що вона зверне увагу і допоможе.

Лави та дерева по всьому селу

Уздовж абазівських вулиць ростуть молоді берези та тополі. Їх півтора року тому односельці висаджували разом. Олександр Кравченко уточнює, що садили такі породи дерев, які не мають пуху. А на околицях Абазівки, Лавриків, Соломахівки – установлені лави. Староста каже, це дуже зручно, особливо, коли треба почекати маршрутку.

Вічна проблема доріг

Дорога на Лаврики – це швидше назва. Вона настільки розбита, що не можливо об’їхати навіть обочинами. А після затяжного дощу чи снігу, маршрутка виїжджає на околицю Абазівки і далі на Лаврики не їде, бо просто проїхати не можливо.

– Будемо сподіватися, що на наступний рік закладуть більше коштів на розвиток приєднаних територій, вистачить і на ремонт доріг, – говорить Олександр Кравченко.

Власне, зрозуміти все можна з фото.

Було урвище від авіабомби – тепер мангал у вигляді

На в’їзді до Абазівки знаходиться старий штучний ставок. Його у XIX столітті зробив пан Абаза, власне, від прізвища якого і походить назва села, для своєї коханої дружини Єлизавети, дно устелив плиткою.

Тривалий час ставок і берег були занедбані. На березі ставка було величезне урвище, яке залишилося після вибуху авіабомби в роки Другої світової війни. Тепер берег привели до ладу, установили тут мангал на сто осіб, лави, стільці, вбиральню, поставили смітники.

Про село вустами мешканців

Пересічні абазівці на питання, що змінилося після приєднання до Полтави стинають плечима:

– От церква добудовується, ще один магазин відкрився, але Полтава ж до цього відношення не має, – показує Наталія на церкву, де ведуться активні будівельні роботи. – А так немає аптеки, спортзалу в школі та пісочниць у дитячому садку. Колись у нас була лікарня з лабораторіями, відділеннями, а тепер просто амбулаторія з аптечним пунктом. Їздимо в Полтаву Але є й хороше: установили урни, сміттєві баки, село у нас справді чисте.

Читайте також: Від Полтави до Гожулів: як живе найближчий до міста старостинський округ. ФОТО

Від Полтави до Сем’янівки: як живе округ упритул до міста та чого бракує людям. ФОТО

Від Полтави до Пальчиківки: чи є життя в селі після приєднання до міста

Від Полтави до Валка: як живе найвіддаленіше село Полтавської громади. ФОТО

Автор: Ольга Правденко