Від Полтави до Тахтаулового: про боротьбу зі сміттям, не ввічливу культуру та майбутніх чемпіонів

24 листопада 2021, 15:00   0

Уже понад рік села Тахтаулове та Жуки входять до складу Полтавської територіальної громади. Вони об’єднані в Тахтаулівський старостинський округ, який став восьмим, який відвідало «Коло» в рамках проєкту «Від Полтави до…».

Тахтаулове знаходиться на автодорозі Полтава-Гадяч, поворот на село практично одразу на виїзді з Полтави. Зараз тут проводять ямковий ремонт дороги, гроші на який виділили в рамках співфінансування Полтавська міська рада та Агентство місцевих доріг. Загалом, стан дорожнього полотна, як і всюди між населеними пунктами Полтавської ТГ, потребує ремонту.


Старостинський округ великий і за площею, і за кількістю населення – майже 3500 тисяч осіб. Тахтаулове плавно переходить в Жуки. Адмінбудівля, де працюють працівники округу, поки що без «розпізнавальних знаків» – на ній немає жодної вивіски. Стару зняли, а нову ще не виготовили. Навпроти неї – занедбаний сквер з бур’янами, де витоптана широка стежка до дитячого майданчика, який теж потребує ремонту. Неподалік – переповнені сміттєві баки. Поруч – магазин, біля якого курить чоловік.

Спілкуємося з ним про те, як живеться після об’єднання з містом:

– Нічого не змінилося. Щодо вивезення сміття, то теж звернув увагу, що баки завжди повні. Але я переважно вивожу сміття в місто, – каже чоловік. – А взагалі, ось почали дороги робити: там клаптик, там клаптик, – говорить В’ячеслав.


Чи вдалося налагодити співпрацю: про колег, активістів, критиків і критиканів

Староста Сергій Антонюк не новачок у владі. Двічі був депутатом Полтавської районної ради. За часів президенства Ющенка він очолював Полтавську районну державну адміністрацію, коли до влади прийшов Янукович, його звільнили. Після того колишній голова РДА та екс-вчитель почав займатися власною справою: ремонтував авто. Та у 2015 році вирішив знову повернутися до влади – балотувався на сільського голову, для перемоги не вистачило декількох голосів. На початку року Сергія Антонюка призначили старостою округу. Його ми застали в своєму кабінеті під час «розбірок» у місцевій вайбер-групі. Тому й розмова наша почалася з того, що староста почав розповідати, хто правий, хто винний у безладі, який чиниться в тахтаулівських групах в соцмережах; про місцевих активістів, критиків та критиканів.

Сергій Антонюк

Запитуємо, скільки сіл входить до старотинського округу, та чому на одній із зупинок досі залишилася назва «Побиванка».

– У нас два села: Жуки і Тахтаулове. Побиванки не було ніколи в адміністративному переліку, це був хутір, нині – частина Тахтаулового, – говорить Сергій Антонюк.

Розповідає, що із міською радою контакт налагодили. Хоча спочатку було важко:

– Вони не розуміли навіщо ми їм потрібні і сприймали нас, як тягар. Але потім створили посаду заступника міського голови з питань розвитку територій і зв’язків з громадськістю, нашого, по старостатам. Найбільш плідно якраз і працюємо із профільним заступником Ігорем Петріченком. Він завжди нас, старост, чує і дослухається до наших потреб. Але спілкуємося і з іншими заступниками. І Мамай до нас приїжджав на День села, 28 серпня.


Розмову перебиває дзвінок Анни Зімовіной, очільниці Тахтаулівської філії Полтавського міського будинку культури. Вона просить старосту «не водити журналістів у будинок культури, бо там зараз ремонт і тому незручно». Староста апелює, що якраз і добре, показати б процес ремонту, але Анна Сергіївна залишається при своїй думці. Про те, як попри спротив ми все-таки попали до будинку культури, де на момент нашого приїзду і справді тривав ремонт – читайте далі.

Після телефонного дзвінка Сергій Іванович констатує, що налагодити співпрацю із завідувачкою філії міського будинку культури, на жаль, не вдалося.

– Олексій Івженко, місцевий житель, написав проєкт на обласний бюджет участі по створенню громадського простору в будинку культури. І ми його виграли та облаштували на умовах співфінансування з обласним бюджетом, в будівлі простору кімнату оснащену сучасними меблями та технікою, в тому числі комп’ютерною, де можна проводити різноманітні заняття, збирати клуби за інтересами, здавати кімнату в оренду для проведення тренінгів, лекцій тощо. Але здебільшого ця кімната громадського простору закрита на ключ і не використовується, – каже Сергій Антонюк.

Разом з тим говорить, що при будинку культури діють колективи художньої самодіяльності, гуртки, працює спортивна секція. Зараз будується клас хореографії з належними побутовими умовами, туалетом.

Як у Тахтауловому створювали електронну мапу освітлювальних мереж та боролися за сортування сміття

Громадська організація «Зелені ери» створена нещодавно у Тахтауловому, позиціонує себе, як організація, яка займається впровадженням нових методів господарювання(сортування сміття) для захисту навколишнього середовища. Очолює її юний (днями йому виповнилося 18 років), але талановитий, енергійний та небайдужий студент Ярослав Пісоцький. Креативності та ентузіазму хлопця можна дивуватися, адже не так багато юнаків нині хочуть зробити кращим село, в якому народилися та живуть.

Ярослав Пісоцький. Фото – зі сторінки ГО "Зелені Ери"

Ярослав Пісоцький, розповідає, як створив громадську організацію та почав боротися зі стихійним сміттєзвалищем у Тахтауловому. Ще кілька років тому постало питання про сортування сміття та ліквідацію місцевого стихійного сміттєзвалища. Попередній владі Ярослав запропонував сортувати відходи, але його ідею відкинули.

– Тоді разом із однодумцями вирішили виготовляти контейнери. Перший контейнер зробили власними силами з дерева та встановили у квітні 2020 року. У магазині поставили банку для збору грошей, я дав номер своєї картки і люди здали 1300 гривень. На ці гроші зі старої труби виготовили ще один контейнер. Потім купили старі діжки та переобладнали їх під склотару. І люди почали сортувати сміття. Тепер увесь пластик та скло по укладеному договору підприємець вивозить на переробку, – розповів Ярослав.

Але до кінця побороти проблему стихійного сміттєзвалища не вдалося. Інколи люди продовжують вивозити туди сміття. Адже контейнерів для інших побутових відходів у громаді немає. КАТП по пільговій ціні дає сміттєвоз, який раз на два тижні приїжджає і збирає сміття. Це коштує 15 грн з однієї особи. Щоправда, і ці 15 гривень не всі здають охоче.

Із Сергієм Антонюком Ярославу вдалося знайти спільну мову та налагодити співпрацю. Саме Ярослав втілив ідею старости та розробити електронну мапу освітлювальних мереж Тахтаулового, на якій би видно було всі вуличні ліхтарі. На карті різними кольорами позначені трансформаторні підстанції, ті, що не працюють виділені червоним кольором. Таким чином «Місьсвітло», яке зараз обслуговує села округу, легко та швидко обслуговує електромережі. Крім того на мапі можна подивитися навіть номер стовпа. Вона має прив’язка до гугл-мапи.

– Будь який користувач світу може переглянути цю мапу, але відредагувати її можуть тільки адміни, – сказав Ярослав Пісоцький.

Попри всі зручності розроблені на місці залишається проблема вчасної заміни ламп у ліхтарях.

– Населених пунктів додали «Міськсвітлу», але штат не розширили. А свого електрика ми мати не можемо. Намагаємося зараз вирішити цю проблему з Ігорем Всеволодовичем (Петріченком – авт.), можливо вдасться запровадити таку штатну посаду в нашому комунальному господарстві, – розводить руками Сергій Іванович.

До слова, в Тахтауловому ведеться відеоспостереження вулиць. Система зараз також передана на баланс «Міськсвітла». Та і тут не обійшлося без проблем: деякі камери вкрали, інші не працюють регулярно.

– Камери установили два роки тому і, до речі, з їхньою допомогою зафіксували дві великі крадіжки, які розкрили, – додав Сергій Іванович.

У селі немає проблем з мережею інтернет, а от із мобільним зв’язком не все так добре.


Тахтаулівський старостинських округ – один з небагатьох, де існує генеральний план території.

До слова, бюджет колишньої сільської ради був майже 7 мільйонів гривень.

Картинг, сучасний кабінет хімії та шкільне родинне дерево – про Тахтаулівський НВК


Після ґрунтовної розмови із сільським головою прямуємо до опорного НВК ім. Самійла Величка. По дорозі староста розповідає про історію села, про славного козацького літописця Самійла Величка та Меморіальний комплекс пам’яті загиблих козаків з каплицею Покрови Пресвятої Богородиці, відкритої в Жуках у 2010 році.

На подвір’ї великої двоповерхової школи одразу кидається в очі клумба у формі тризуба та шкільні колони, на яких, фактично, розписана історія Полтави.

У холі закладу стіну прикрашає панно «Шкільне родинне дерево» за мотивами робіт решетилівської майстрині Ольги Пілюгіної. На ній відображена історія освіти у Тахтауловому: від першої церковно-приходської школи до сучасної.

Сергій Антонюк та Юрій Клинцов

Юрій Клинцов уже 35 років працює директором навчального закладу.

– На сьогодні в школі 212 дітей та 24 вихованці дошкільного підрозділу «Веселка». Наповнюваність класів – понад 20 учнів у кожному класі, за винятком 10-го класу, де навчається 9 школярів, та 11-го, в якому здобувають освіту 11 дітей, – говорить директор.

Юрій Клинцов починає екскурсію із садочка, який розташований в окремому крилі, має свій вихід та подвір’я.

Потім показує шкільний стадіон, вуличні тренажери та розповідає, що в їхній школі займаються картингом.



Одна із проблем у навчальному закладі – протікання стелі над спортивним залом, адже актуальним залишається установлення шатрового даху, щоб не було протікання, але вирішення цього питання надто дорого коштує.

У навчально-виховному комплексі працює гурток робототехніки, легкої атлетики. 28 років працював гурток фотографії, але зараз немає викладача.

У кабінеті хімії – капітальний ремонт, сучасний принтер та смарт-панель, ноутбуки.

Попри всі старання педагогічного колективу та директора, Тахтаулівський НВК конче потребує сучасної ресурсної кімнати для дітей з особливими освітніми потребами. Нині вона знаходиться у пристосованому приміщенні в бібліотеці. Зараз в школі навчається троє дітей з особливими освітніми потребами.

– Ми потребуємо фінансової допомоги, щоб зробити капітальний ремонт цього приміщення. Порахували, що тільки на ремонт потрібно близько 50 тисяч гривень, це без обладнання. Тому сподіваємося, що або відгукнуться благодійники, або нас почуються в міській раді, – говорить Юрій Клинцов.



Виховують майбутніх чемпіонів з легкої атлетики


Потужний гурток з легкої атлетики, який працює при будинкові культури, ось справжня гордість Тахтаулового. Хлопців та дівчат ось уже три роки тренує заслужений тренер України Олег Мороз. Він фанат своєї справи. Працює тренером вже понад 20 років, одразу, як вийшов у відставку з військової служби. У Тахтауловому працює три роки. Близько 50 школярів ходять на заняття до нього.

Олег Мороз


– Зробили тут спортивний зал, на вулиці облаштували сектори для штовхання ядра, метання диску та спису, – розповідає тренер Олег Арсеньович. – Серед моїх підопічних є хлопці з великим потенціалом. Разом з ними їздимо на змагання і вже здобуваємо призові місця. Ще рік-два і будемо виступати за збірну України.

Кремезний дев’ятикласник Ярослав Листопад півтора року займається легкою атлетикою. Розповідає про своє захоплення, перелічує, куди їздив на змагання, а тренер додає, що Ярослав – фіналіст чемпіонату України.


Далі, прямуємо до будинку культури. До того самого, де зараз триває ремонт і куди так не хотіла нас пускати завідувачка філією. Попри все, староста навіть провів нам екскурсію. Щоправда, глядацьку залу на 350 місць ми так і не змогли роздивитися нормально, там вимкнули світло, довелося на сцені світити ліхтариками. Нині ця зала теж потребує ремонту, найперше – опалювальної системи. Нині вже виготовили проєкт на облаштування електричного опалення.


А от танцювальна зала взагалі виявилася зачиненою, згодом робітник, який робив ремонт, сказав нам, що зачинити двері на ключ, щоб туди не потрапили староста з журналістами, його попросила Анна Зімовіна. Проте староста показав нам кімнату громадського простору, яка і справді виявилася сучасним просторим приміщенням із меблями, технікою, кухнею та іншим обладнанням.

Оскільки в Тахтаулове ми приїхали вже після обіду, на жаль нам не вдалося побачити все заплановане, наприклад, амбулаторію чи Меморіальний комплекс пам’яті загиблих козаків у Жуках. Тому в Тахтаулівський старостинський округ – ми обов’язково приїдемо ще, адже тут на що подивитися та з ким поспілкуватися.

Читайте також:

 Від Полтави до Чорноглазівки: віддалений округ з надією на майбутнє

Від Полтави до Абазівки: як об’єдналися в колишніх володіннях пана Абази

Від Полтави до Гожулів: як живе найближчий до міста старостинський округ. ФОТО

Від Полтави до Бри(е)чківки: село із казковими героями та без казкового майбутнього. ФОТО

Від Полтави до Сем’янівки: як живе округ упритул до міста та чого бракує людям. ФОТО

Від Полтави до Пальчиківки: чи є життя в селі після приєднання до міста

Від Полтави до Валка: як живе найвіддаленіше село Полтавської громади. ФОТО

Автор: Ольга Правденко

Суспільство 24 листопада 2021, 15:00

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції