Полтавcький геймер заробляв понад 50 тисяч гривень на місяць, граючи в комп’ютерні ігри

20 січня, 10:15   0

Чи є межа між захопленням та залежністю, коли через комп’ютерні ігри можна загриміти до психіатричної лікарні та чи реально постійно заробляти онлайн-трансляціями, колишній геймер Владислав Шупта розповів в інтерв’ю «Колу».

– Власне, із чого почалося захоплення іграми?

– Почалося все в школі. Ще дев’ятирічним хлопчиком я любив гру Linage 2. Але була проблема, що в неї грали дорослі. Я захоплювався нею протягом чотирьох років, а там грали 18-, 35-, 40-річні чоловіки. Мені було складно, адже це онлайн-гра, яка вимагала кооперації з людьми. У ній використовували голосові чати, і на пискливий дитячий голос відразу відповідали: «Ні, малий, іди грай з друзями». Тож я навіть примудрявся робити голос дорослішим за допомогою спеціальних програм.

– Батьки обмежували час перебування за комп’ютером?

– Я в школу на 8.30 ходив, часу грати було не так багато. Окрім того, мене змушували вчитися. То я вигадав таку схему: прокидався о п’ятій ранку і грав спокійно до сьомої, доки мама не прокинеться.

– Але ж вони не могли не помітити, що є певна залежність?

– Уже на перших курсах коледжу я цілодобово не вилазив з-за комп’ютера, грав, прогулював пари, тож мене вирішили налякати й повезли до психлікарні. Мені давали там якісь тести. Батьки сказали: «Ми тебе тут залишимо», очікуючи, що я злякаюся й схаменуся.

– Тож Ви це не облишили. Коли зрозуміли, що грою можна заробляти?

– Мені тоді вже 18 років було. Я просто грав за комп’ютером і мав друзів, які теж любили грати онлайн. Власне, я «стрімити» почав, бо мій друг з Петербургу теж так робив. У нього по 5-10 осіб було на онлайн-трансляціях, і я теж вирішив спробувати. Спочатку «стрімив», нічого на цьому не заробляючи, просто отримував моральне задоволення від того, що в мене, грубо кажучи, тисяча підписників і онлайн-аудиторія 15 осіб. За перший рік заробив близько 2,5 тисячі гривень, які вклав у рекламу в Мережі.

– Яка це гра була?

– Спочатку були різні ігри. Я спробував «Відьмака», DotA. А потім згадав, що грав раніше в Minecraft. Це гра, яку дивляться діти від 7-13 років, але є й старші – хлопці 15-18 років. Тобто вирішив, що зможу залучити цю аудиторію.

Я знав, що онлайн-трансляціями можна заробляти, й що люди отримують дивіденди з цього, ще дивлячись Youtube. Але є проблема цього заробітку: коли ти туди йдеш заробляти, швидше за все, у тебе нічого не вийде. Це треба любити, вкладати всього себе, у принципі, як і скрізь. Якщо на роботі ти щомісяця отримуєш зарплатню, то тут не маєш нічого. Потім, коли з’являється конкретна кількість підписників, можна вже щось одержати: конкретні компанії замовляють рекламу тощо.

– Скільки Ви мали підписників?

– Близько 35 тисяч.

– Ви заробляли лише рекламою, чи були інші надходження?

– Реклама давала приблизно 10%, останній рік 10-20% прибутку забезпечував мій дизайнер – 13-річний хлопчик, який дуже добре малював на комп’ютері банери, аватарки, обкладинки на відео тощо. Ми домовилися, що я продаватиму його роботи й матиму з цього відсоток. За два роки нашої співпраці він купив собі планшет для малювання, оновив комп’ютер, не беручи грошей у батьків.



Але найбільше я заробляв онлайн-трансляціями. Там це відбувається як добровільні внески. І мені доводилося проводити трансляції з опівдня й закінчувати подекуди о другій-третій годині ночі. Чому так? Бо аудиторія на 60% російська, підписників з СНД-держав та України було не так багато. Здебільшого це школярі, а дивитися й грати вони могли після занять. Із деякими підписниками у нас були різні часові пояси, близько семи годин різниці. І коли я починав онлайн-трансляцію о 15-й, у них це було 22.00. Дехто просив: «Можеш починати раніше? Тому що я вже маю лягати спати». Вони інколи переглядали мої трансляції в записі, але це не так цікаво. Бо протягом онлайн-гри ти можеш писати в чат.

– Траплялися конфлікти в чаті через російсько-українську війну?

– Ні, не було. На онлайн-трансляціях модератори стежать за цим. І зазвичай коли починається конфлікт Україна-Росія, автоматично забороняють писати протягом години. Якщо ж це повторюється, узагалі забанюють. Це жодним чином не вплине на кількість людей у чаті. Та й навіщо це робити? Обговорювати політику там забороняють, релігію – теж, нецензурну лексику – п’ятдесят на п’ятдесят. Хоча я все-таки старався мат не вживати, адже в мене була дитяча аудиторія. Але є всякі онлайн-трансляції, і з матом, звісно, теж…

– Є якась Ваша фішка, завдяки чому ці трансляції стали такими популярними?

– Вони відбувалися постійно, цілодобово. До того ж не так багато людей мого віку грали тоді в Minekraft, і здебільшого якщо подивитися Youtube-канали саме з цієї гри, 80% каналів будуть у хлопців мого віку. Тому що дивляться діти, які не хочуть спостерігати за своїми ровесниками, доросліші гравці їм цікавіші.

– Найбільша сума, яку вдавалося заробити?

– Близько трьох років тому я провів за місяць дві великі онлайн-трансляції й заробив 54 тисячі гривень. Я тоді мамі купив останній iPhone. Основне джерело заробітку онлайн-трансляціями – це пожертвування. Тебе можуть дивитися безкоштовно, а можуть робити добровільні внески. Принцип той самий, як ти граєш на скрипці, а тобі кидають монетку.

– Батьки змінили ставлення до ігор після того, як Ви почали заробляти?

– Мама – так. Батько був все одно проти. Він говорив, що це не серйозно. Я з ним не згоден. Бо, хоча й залишив цю справу, знаю людей, які протягом 5-6 років заробляють онлайн-трансляціями набагато більші суми за мене. Але гру треба наскільки любити, щоб жити цим. Я захотів жити нормальним життям.

– Скільки часу на добу Ви витрачали на це заняття?

– Щонайменше п’ять годин, і це лише на онлайн-трансляції. Окрім того, ще були монтаж відео, зйомка роликів. Трансляції закінчувалися пізно вночі. Я лягав спати о 6-7-й годині ранку.

– Ви згодні, що комп’ютерні ігри – це вид залежності?

– Так, але не в кожного. Це зовсім інший світ. Я не згоден з батьками, які забороняють дітям грати на комп’ютері.  

Я міг зупинитися й зробити собі день відпочинку. Але в той місяць, коли я найбільше заробив, ті дві трансляції, напевне, мене вбили.Одна трансляція тривала 222 години, це 9 днів і десять годин. Я спав по три години на день, але коли відпочивав, онлайн-трансляція не припинялася: просто вимикав звук мікрофона, лягав спати, на заставці був чат і якийсь мультик умикав. Коли я спав, у мене онлайн не падав менше ніж сто людей, а коли прокидався, він зростав до тисячі.

– Скільки вже не граєте й чому?

– Я закінчив 2,5 року тому. Дуже стомився й вирішив просто відпочити. Зробив паузу на місяць, думав повернутися. Потім змінив вид діяльності: зняв три відеороликина Youtube, це були влоги, розважальні відео по 5-7 хвилин. Перший набрав 20 тисяч переглядів, наступні – по 5 тисяч, і потім мені це все якось набридло. Я був виснажений морально, останні пів року не отримував від гри задоволення, адже зрозумів, що це моя робота і я заробляю гроші. Я припинив грати в будь-які ігри. Близько пів року використовував комп’ютер лише для нової роботи, на яку влаштувався. Зараз отримую менше грошей, але маю більше часу. У мене з’явилася дівчина, почав більше спілкуватися з друзями. Звісно, із середнім заробітком 30 тисяч гривень у мої 18 років я міг собі дозволити все що завгодно, але мені фізично бракувало часу спілкуватися з людьми поза Мережею.

20 січня 2020

Автор: Наталка Сіробаб

Інтерв'ю 20 січня, 10:15

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції