Історія захисника, що втратив ногу: Олександр Василаки з Гадяча

1. >
2. Інтерв'ю >
3. Історія захисника, що втратив ногу: Олександр Василаки з Гадяча

Військовому Олександрові Василаки із Гадяча 31 рік. У березні 2023 року він добровольцем пішов на фронт. А у листопаді під Бахмутом отримав поранення правої ноги, наслідком якого стала її ампутація.

Олександр був нагороджений нарукавним знаком штурмового піхотинця.

–Це трішки менше, ніж медаль, але вручають його тим, хто був у великому "замісі" – безпосередньо у бойовому зіткненні із противником, – пояснює Олександр.

Яким був ваш день 24 лютого 2022 року. Де ви зустріли початок повномасштабки?

–Цей день я зустрів вдома. Коли спав, чую щось вибухає, думав, що сниться, але вже під ранок не витримав, спитав дружину. Вона також це чула і тоді зрозуміли, що це не сон. Потім під ранок подзвонила вихователька з садочку і сказала доньку, Полінку не приводити сьогодні та включити новини, – згадує Олександр.

До повномасштабного вторгнення професія в Олександра була маляр-штукатур.

–Чи міг би я міг себе уявити з автоматом в руках? Звичайно ні!, – каже Олександр

Який у вас позивний? І чому саме такий?

–Грек – це пішло ще зі школи. Всі дітки були біленькі, а я трохи смугліший за інших. Так і вийшло.

Як опинились на фронті? Та чим займались на передовій?

–Я сам прийшов до першого відділу ТЦК перевірити себе. До ЗСУ потрапив випадково. Після навчання був в складі 5-ї окремої штурмової київської бригади. На передовій бував в штурмах потім в обороні.

Завданнями солдата-стрільця Олександра Василаки та його побратимів було штурмувати російські, утримувати наші та відвойовані у противника позиції поблизу Бахмута.

З яким настроєм ви йшли служити і як зараз ставитесь до армії?

–Йшов служити з розумінням того, що прийдеться виживати. До армії ставлюсь тільки з гордістю, такі соколи оберігають наш край…

Розкажіть, про перший бій

–Це було приблизно 10 серпня, ми заходили штурмувати посадку неподалік від Бахмуту, дійшли до ворожих окопів, вкинули гранати і почався стрілецький бій. Каска в мене прострелена на виліт, чудом врятувався, – розповідає Олександр.

Зі слів Олександра найскладнішим для нього було на цій війні перехід мінних полів та постріли тяжких снарядів 80-120 калібру.

Як отримали поранення? І як вас евакуйовували?

–15 листопада коли пішли ворожі штурми треба було допомагати хлопцям тримати оборону.

Я йшов останнім із чотирьох у нашій групі. Перший військовий був із рацією. Ми майже дійшли до наших окопів — до них залишалося буквально 15 метрів. І тут росіяни "накрили" групу із міномета. Коли все закінчилося, ми не почули першого військового — він загинув на місці, а з ним була втрачена й рація, затим і зв’язок. Тому ми не могли повідомити, що поранені і нам потрібна допомога.

Перший раз осколки посікли ногу, що ходити міг. Надів турнікет, бо штанина за декілька секунд була мокрою (самі розумієте від чого). Далі ще прилетіло, тільки так, що я втратив свідомість. Невдовзі прокинувся, а на ногу стати не можу, вона як желе. Прийшлося гукати хлопців на допомогу, але вони також посічені, тому не змогли мене й на два метри відтягнути.

Олександру довелося повзти до другої точки близько кілометра, під обстрілами та ворожими дронами.

–Там мене зустріли і надали першу допомогу, також викликали евакуаційну групу. Вона складалась з п'яти чоловік, які тягнули мене 4 кілометри до нашого командно-спостережного пункту. Дуже їм вдячний, що не покинули, – говорить Олександр.

Олександр каже, що пережити фантомні болі було дуже складно і болісно, бо хотілося постійно випити знеболювальні.

Як зараз проходить реабілітація? І які ваші плани на майбутнє? Назад в армію, чи повернення в цивільне життя?

–Наразі все проходить чудово. Лікарі привітні та знають свою справу. А плани на майбутнє залежать від рішення ВЛК, якого ще не було.

Навіть не дивлячись на всі труднощі, включаючи ампутацію, які пережив Олександр, він залишається оптимістом. Стверджує, що після кількох разів прощання з життям і близькими, він знаходить сили жити далі.

Читайте також: Демобілізований викладач історії Едуард Фісун написав книгу про історію українського спротиву московії

Автор: Анна Зарудська

• #новини Полтавщини
• #інтерв’ю
• #Гадяч
• #війна