Від Полтави до Ковалівки: село яке мало стати громадою, але лишилося з розбитими дорогами та недобудовою. ФОТО, ВІДЕО

22 грудня 2021, 17:40 0

Село Ковалівка могло бути центром однойменної територіальної громади, але наразі – це частина Полтавської ТГ. Ковалівський старостинський округ – один з найбільших у громаді, тут проживає близько 5 тисяч населення, 11 сіл. Він став дев’ятим, передостаннім, який ми відвідали в рамках нашого проєкту «Від Полтави до…».

Багато жителів Ковалівського округу запитували нас, коли ми приїдемо до них та напишемо про проблеми сіл, ділилися з нами найбільш актуальними питаннями. Тож, ми закцентували увагу на тому, що хвилює людей.

Дорога та її відсутність

Ми поїхали до Ковалівки трасою Київ-Харків-Довжанський, аби уникнути поганої дороги. І до повороту на село дорога дійсно хороша, а от після – починається яма на ямі. У самому селі дорога не краща, подекуди її взагалі немає – просто ґрунтовка. Жалюгідний стан доріг особливо помітний після дощу, а якраз в таку погоду ми й були в Ковалівці. До слова, центральна дорога в Ковалівці перебуває на балансі Агентства місцевих доріг.

Найперше, що кидається в очі в Ковалівці – багато магазинів, широкі вулиці та площа в центрі села, де запросто можна було б зробити базар, і таке в планах місцевої влади є, але чи вдасться реалізувати?

Далі в центрі – стара добротна покинута будівля уже без вікон та дверей. До 1996 року тут була початкова школа, нині вона стоїть пусткою.

А потім – вау: розкішний будинок культури з панорамними вікнами, але… досі недобудований, нині відкрита кримінальна справа. Тепер вся художня самодіяльність, бібліотека, пошта та лікарня знайшли прихисток в одному невеликому приміщенні, де колись було терапевтичне відділення, тим часом, як велична ззовні будівля абсолютно «розбомблена» всередині.

Майже рік тому міська рада призначила старостою Ковалівського старостинського округу Михайла Матвійця. Він мешканець села Затурине. До цього досвіду роботи в органах місцевого самоврядування в нього не було Як зізнається сам – до роботи виховував дітей, адже має дитячий будинок сімейного типу. Говорить, стати старостою захотів, щоб спробувати себе в новій ролі, вирішив, що зможе щось зробити для громади. У Ковалівці, найбільшому селі округу, він людина нова та чужа. Тому спочатку жителі сприйняли його насторожено, доводилося довго налагоджувати контакт.

Після знайомства Михайло Володимирович перелічує традиційні для старостинських округів проблеми: довго доводилося пояснювати людям, що староста тепер немає бюджету і, по-суті, нічого не вирішує, що навіть покосити бур’яни вчасно – це проблема; староста майже не видає жодних довідок. З Михайлом Володимировичем ми поговорили про наболілі для жителів округу проблеми, про які вони розповідали.

– Багато старост косили бур’яни за власний кошт. Ми також просили допомоги у фермера. Місто теж давало трактор для обкошування обочин. Але цей процес повинен бути регулярним, ще ж проблема з амброзією, яку потрібно постійно викошувати. Ми по можливості косили, – каже Михайло Матвієць. – Раніше у нас було потужне комунальне господарство. Тут були свої сміттєвози, асенізатор, трактори, косарки… Зараз техніку забрали на міські комунальні підприємства.

Будівля колишньої сільської ради

До речі, бюджет колишньої сільської ради був близько 15 мільйонів гривень.

Дешевше жити: дорогі похорони в Ковалівці

Та справжній головний біль – поховати покійника. Адже тепер, як кажуть в народі, дешевше жити, аніж похоронити людину. Якщо раніше родичі самі наймали копачів, які викопували на цвинтарі яму для поховання, то тепер поховання треба реєструвати в спецкомбінаті ритуальних послуг, адже всі кладовища перейшли до них. Спецкомбінат повинен доглядати за кладовищами, прибирати їх.

– Тут тепер є «наглядач» від спецкомбінату. Коли померла людина, то родичі повинні дзвонити йому. Він каже, куди платити гроші, привозить людей, які копають яму. Тепер викопати яму коштує взимку 2300, влітку – 1800 гривень. Самостійно викопати яму не можна, це заборонено. Зараз у нас тривають перемовини з міською радою, бо ми не згодні з таким рішенням. Всі старости однієї думки щодо цього – так не повинно бути. Спецкомбінат поставив на кладовищі таблички зі своїми контактами, але люди їх поламали, Якби хоча б прибирали на кладовищі, то так би не робили, – розповів Михайло Матвієць.

До речі, проблем із заміною ламп у ліхтарях в селах Ковалівської громади немає. «Міськсвітло», за словами старости, працює якісно та оперативно, хоча на початку були проблеми, оскільки підприємству додалися об’єми робіт.

Переважна більшість ковалівців працюють у Полтаві. Є кілька фермерських господарств. Але зараз влада міркує над створенням нових робочих місць.

– Хотів би відкрити швейну майстерню, де могли б працювати і чоловіки, і жінки. Навіть є приміщення для неї. Колись там була пошта.

Не сміттєзвалищем єдиним: без магазинів, доріг та газу – проблеми сіл округу

На Ковалівці старостинський округ не закінчується, адже крім цього села тут ще десять населених пунктів:Андрушки, Бочанівка, Верхоли, Грабинівка, Давидівка, Залізничне, Затурине, Їжаківка, Макухівка і Соснівка. І кожен з них має свої проблеми. Приміром, чи не найгірша ситуація зі станом дороги в Давидівці. Жителі села писали «Колу», що вони забуті і владою, і богом: ні доріг, ні навіть магазину там немає. Якщо раніше приїжджала автолавка, то зараз і її немає. І Давидівка не одна така, аналогічна ситуація в Грабинівці, де теж немає магазину. Ці два села навіть не газифіковані.

– Така ситуація в цих селах, на жаль, складалася роками, – говорить Михайло Матвієць. – У Грабинівці влітку була зустріч із селянами. Нам вдалося знайти підприємця, який привозить туди продукти по графіку. Щодо Давидівки, то там крім відсутності магазину є і більша проблема, яка полягає у підвозі газових балонів, оскільки село не газифіковане. Я намагався її вирішити: знайти підприємця, який би зголосився централізовано закупляти і привозити газові балони. Та з’ясувалося, що це не так легко, адже згідно з технікою безпеки, потрібно отримати чимало дозволів на перевезення такого вантажу. Тому вирішити проблему не вдалося.

Про Макухівське сміттєзвалище у Полтавській громаді знають всі, але проблеми села на цьому не закінчуються.

– У Макухівці дуже потужна ініціативна група. Я з ними комунікую постійно і можу сказати, що люди молодці, бо відстоюють право на нормальне життя у своєму селі. Вони зустрічалися з мером, з головою ОДА. Написали міському голові, чого потребують першочергово. Відтак, їх забезпечили шкільним автобусом, адже діти з Макухівки їздять до школи в Полтаву; зробили обваловку сміттєзвалища, бо там ситуація кричуща, – говорить Михайло Володимирович.

Одна за найбільших проблем – відсутність водогонів у Верхолах, Бочанівці та Залізничному. Парадоксальна ситуація: свердловини є, а водогонів немає. Про проблему знають в управлінні капітального будівництва, староста сподівається, що гроші на водогони закладуть у бюджет міської ради на наступний рік. Зараз люди змушені їздити до Ковалівки та набирати воду з колонки.

На питання, чи змінилося щось на краще після приєднання до Полтави, староста зітхає:

– Цей рік був важкий, бо ми приєдналися вже після того, коли затвердили бюджет. Тому в цьому році на нас кошти не передбачені. На наступний рік ми вже подали пропозиції, що треба зробити в нашому окрузі: будинок культури, відремонтувати школу, відремонтувати будівлю, де зараз знаходиться «Нова пошта», в яку ми плануємо переїхати, адже там значно більше місця. А на місці нинішньої адмінбудівлі зробити поліцейську станцію, – розповів Михайло Володимирович.

До слова, в Ковалівці є камери вуличного спостереження, але вже багато років вони не працюють, якось туди потрапила блискавка і після того їхню роботу не відновили.

На увесь Ковалівський старостинський округ – одне кафе і це теж проблема. Улітку працюють кілька майданчиків біля магазинів. Бо немає де зібратися ні молодим, ні людям старшого віку.

– У нас молодь на зупинках вечорами відпочиває, бо немає де випити ні чашки кави, ні стакана пива, – розводить руками староста.

Ще одна проблема – відсутність банкомату у селі. Була пропозиція від «Ощадбанку», тільки от ставити його поки що ніде.

Болючим залишається питання транспортного сполучення Затуриного з Полтавою. У Затуриному немає твердого покриття. Туди не хоче їздити перевізник. Тому маршрутка доїжджає до краю села і розвертається назад.

Дорогий і красивий, але завмер у стані недобудови: про будинок культури

Уже третій рік бібліотека та художня самодіяльність знайшли прихисток в невеликому приміщенні лікарні, у частині, де раніше було терапевтичне відділення. На час нашого приїзду в бібліотеці, яка розташована в маленькій кімнаті, не було світла. Виявилося, що колись велику кімнату розділили навпіл і вимикач залишився по той бік, що належить лікарні. За словами Валентини Неділько, завідувачки бібліотекою, тут помістилося тільки 2 тисячі книг, ще 6 тисяч – в недоремонтованому будинку культури. Наразі міська рада передплатила Ковалівській філії дві обласні газети.

Віта Березній, завідувач Ковалівського Центру культури і дозвілля Полтавської територіальної громади зустрічається з нами в будинку культури, проводить нам екскурсію ним. Тут вона працює вже 17 років. У Ковалівці добре розвинута художня самодіяльність: є хор, кілька танцювальних гуртків для дітей різного віку, фітнес-заняття для дорослих тощо.

– Ремонт почали робити у березні 2018 року, а потім не вистачило грошей, щоб його доробити, ми з змушені були переїхати в колишнє терапевтичне відділення. Коли повернемося сюди, навіть приблизно не уявляємо, влада нічого не обіцяє. Хоча здати його в експлуатацію після ремонту мали ще в грудні 2020 року. Подивіться, – показує глядацьку залу, – які задумки тут чудові, який величезний зал, але щоб все доробити, потрібні мільйони гривень, – говорить Віта Березній.

Віта Березній

Розповідає, поки відкрите кримінальне провадження, вони працюють тут під власну відповідальність: тренують юних танцюристів, адже дітям більше ніде вправлятися в танцях.

– У нас задіяні всі вікові категорії в гуртковій роботі та художній самодіяльності: від 4-х до 86-ти років, – каже Віта Березній.

Окраса Ковалівки

Насамкінець ми вирішили поїхати в Полтавський обласний науковий ліцей-інтернат ІІ-ІІІ ступенів імені А.С. Макаренка, який знаходиться на околиці Ковалівки. Це не просто ліцей – а ціле містечко, де розташовані навчальні та житлові корпуси, а також помешкання педагогів. Для тих, хто не знає, нагадаємо, саме тут у1920-х роках діяла організована колонія малолітніх правопорушників, завідуючим якої був педагог Антон Макаренко. Колоністи в’їхали в маєток, який колись належав баронам Трепке, вони покинули його після більшовицького перевороту. Власними силами колоністи відбудували житло і восени 1924 року усім своїм складом переселилися в Ковалівку, залишившись тут до травня 1926 року. Колоністи освоїли 40 га землі, збудували ферму, налагодили побут, у майстернях навчалися столярувати, працювати в кузні, ремонтувати та шити взуття й одяг, виготовляти кошики з лози та доріжки із рогозу.

Нині ліцей і його територію можна без перебільшення назвати окрасою Ковалівки: чисто, охайно, доглянуто. Власне, можна переглянути на відео.