Василь Воротинцев: «Короля робить свита, або Найбільша цінність – це люди»

1. >
2. Інтерв'ю >
3. Василь Воротинцев: «Короля робить свита, або Найбільша цінність – це люди»

Генеральний директор «Полтававодоканалу» Василь Воротинцев майже 10 місяців на посаді. Він господарник і визнаний керівник, має чимало державних відзнак та нагород. «Коло» дізналося, що вже встиг запровадити новий керівник, із чим зіткнувся на посаді та що планує втілити. Також Василь Альбертович розповів про своє хобі – автоперегони по бездоріжжю на позашляховиках.

– Розкажіть про своє хобі, бо навіть той, хто про Вас не чув і не знав, довідався з новин. Знаю й бачила особисто, як нещодавно Ви брали участь у змаганнях з подолання перешкод по бездоріжжю під Полтавою. Екіпаж, де Ви пілот, а колега – штурман, виборов 2-ге місце. Як давно маєте таке хобі?

– Років 5-6. Нині були любительські перегони, а мій колега, тобто штурман, взагалі брав участь у змаганнях уперше. У селі Гора були любительські перегони, не існувало чіткого суддівства, врахування всього. Перше місце – за харків’янами, які організували змагання. За багатьма показниками ми були першими, але судді розпорядились інакше, їм видніше. Однак зважаючи, що Роман їздив уперше, то наш результат взагалі супер. Моє захоплення почалось із того, що запросили взяти участь у змаганнях. Я тоді ще жив на Донеччині. Потім були перегони в Києві. А перші, у яких взяв участь, у Черкасах – 4-й етап чемпіонату України. Уперше ми ніякого місця не посіли, бо мало що знали, просто набиралися досвіду. Штурманом був хлопець, який і зараз у мене штурманом, але на перегони під Полтавою він не зміг прибути, тому я взяв працівника водоканалу. Утворюється хороша команда. Наступні перегони навесні, тож машину полагодимо й братимемо участь. Попереду чемпіонат України, кільцеві перегони, Кубок Львова, виберемо якісь із них і візьмемо участь.

– Як колеги сприйняли, що їхній керівник має таке хобі?

– Я не можу сказати за них.

– Під час змагань у селі Гора, де позашляховики та квадроцикли долали перешкоди, ми вболівали за свого керівника, пишалися ним. Побачили, що прийшла та людина, яка поведе за собою всіх. Ми заново відчули, як це – іти за лідером! Такі змагання об’єднують колектив, – додала Ліана Козмейчук, представниця прес-служби водоканалу.

– Багато хто з працівників комунального підприємства радів, коли Вас призначили на посаду. Але ж були й ті, хто дихав у спину. Чи відчуваєте таке дихання досі, як склалось із конкурентами?

– Хто дихає, хто ні – не зважаю. Я, коли сюди прийшов, то перше, що сказав, – почну працювати з колективом. Це було ще на конкурсній комісії. Заявив, що працюватиму згідно з колективним договором. Своїх обіцянок дотримуюсь.

– Які саме були ці обіцянки? І про які здобутки вже можна говорити?

– Підвищити зарплату працівникам – ми це зробили, стримати тарифи – не підвищили, хоча в Україні тарифи зросли. Ми зробили так, що не потрібно було їх піднімати, вижили за рахунок внутрішніх резервів. Цьогоріч вдалось оздоровити багатьох працівників та членів їхніх родин, завдяки профспілці. Близько 200 людей з дітьми відпочили біля моря, 10 днів з триразовим харчуванням коштували трохи більше 900 гривень із людини (тобто для працівника та дитини – 30% від вартості, а інші члени родини платили повну вартість путівки). Збільшилась кількість членів профспілки, люди зрозуміли, що можуть отримати для себе користь від профспілкового комітету. Це все за рахунок внутрішніх резервів. Також ми провели змагання «Кращий у професії» між містами Кременчуком та Полтавою. Такі змагання були 2000-го року, але внутрішні. Людям сподобалось, хочуть приїхати з інших міст і взяти участь, конкурувати. Коли я був у Донецьку, то змагалися представники 27 міст. У мене є досвід проведення таких заходів, оскільки нині люди зацікавились, то намагатимемось залучити більшу кількість водоканалів.
На 19 січня (Водохреще) плануємо провести свято на водозаборі. Будуть там занурюватись усі охочі, облаштуємо водойму. Досвід маю, я працював у Святогірську, де розташована відома лавра. Часто спілкувався з працівниками лаври, тому знаю, як це проводити, допомагав організовувати свята.
Зазначу, що полтавський водоканал – підприємство зі своїми славними традиціями, тож будемо їх продовжувати та вдосконалювати.

– Чи доведеться наступного року переглядати тарифи?

– Це залежить від коштів на електроенергію, бо ми енергозалежні. Якщо збільшуватиметься тариф на електроенергію, то нам, звісно, теж доведеться переглядати тарифну політику, бо у нас в тарифі 40% – це витрати на електроенергію.

75% каналізаційних колекторів у Полтаві зношені й аварійні

– Що плануєте втілити на посаді?

– У нас є наміри підвищити заробітну платню. Нині середня по підприємству – 6900. Я вважаю, що це дуже мала зарплатня, має бути близько 10 тисяч. От до свят у нас передбачені премії від 1 до 2 тисяч усім працівникам. Купили потужну техніку, приміром, новий екскаватор. А ще придбали новий автобус для перевезення наших працівників на роботу та з роботи, до об’єктів, які часто за містом, на них працюють фахівці з сільської місцевості. Почали будівництво міні-ГЕС на Супрунівських очисних спорудах. Будемо використовувати енергію стічної води. А що з цим робити далі? Час покаже, як отримаємо перший кіловат. Можливо, продавати державі за зеленим тарифом. Тут залучили інвестора, бо дуже затратно будувати самим ГЕС. Хочемо замінити каналізаційні колектори в центральній частині міста. За сприяння обласної ради й адміністрації у виділенні коштів нині ведуть роботи на вулиці Сінній, приблизно на 14 мільйонів гривень.

До кінця року плануємо завершити їх, там треба капітально відремонтувати близько 700 метрів. Також хочемо реконструювати каналізацію на вулиці Південній, адже там теж вона аварійна, треба міняти все. А ще на вулиці О. Гончара (кол. Енгельса) проблема з каналізацією, там на колекторі колись збудували гаражі, без документів, без нічого. Тепер закінчуємо виготовлення проекту, аби вивести каналізацію поза цими гаражами, бо за цей час колектор вийшов із ладу, його підмило – неприємна ситуація, але будемо це вирішувати. На жаль, цей список можна продовжувати. Нам би виділяли гроші з екологічного фонду, але ж була проблема, що немає оновлених проектів на більшості об’єктів. Коли буде проект, то звертатимемося до обласної ради та адміністрації, аби виділили кошти, бо самотужки не впораємось. Наразі проекту ще немає готового, коштів порахувати не можна, кошторису теж немає. Тому важко було взяти гроші виконувати роботи, бо невідомо, у скільки це обійдеться. Вважаємо, що на наступний рік нам виділять кошти на каналізаційні колектори, бо це біда.

– А скільки їх усього? А таких, що потребують заміни?

– Нині в місті стоїть 18 «перекачок» (колектор має обвал, його не можуть відремонтувати й обводять каналізацію поза аварійним місцем). Вони різні, у деякі треба чимало коштів і роботи вкласти. У якісь – менше, але настав той час, коли не варто ігнорувати проблему.

– А чому лише зараз у Полтаві звернули увагу на колектори? У деяких районах знають про проблеми давно, відчувають, як приміром, зупинка «11 школа» – там завжди після дощів та снігу смердить, стоять калюжі.

– Про жахливий стан колекторів говорять давно, це проблема всіх водоканалів України. Каналізація, водопровід постійно потребують оновлення й коштів. Та під землею не видно проблем, 75% каналізаційних колекторів у Полтаві зношені. На жаль, на це роками бракує коштів.

– А який термін експлуатації колектора? Які ще проблеми побачили в Полтаві?

– Бетонного – років 25, хоча їх використовують до повного зношування. Пластикові мають слугувати 50 років. Багато де в Полтаві на колекторах стоять кіоски, це проблема.
У Полтаві чимало юридичних осіб, які не сплачують за послуги водопостачання та водовідведення. Ми зробили так, що за ці 10 місяців кількість крадіжок води зменшилась, фахівці знаходять тих, хто несанкціоновано «врізався» в мережу і не сплачує за послуги.

– Якими методами боретесь із неплатниками?

– Обмеження послуг (тампонування). Застосовуємо до затятих неплатників, які не погоджуються сплачувати борги або підписати договір з реструктуризації боргу. Тампонування можна застосовувати і для квартир, і для приватних будинків. Загалом стикаємося з тим, що люди не розуміють цінності води, вважають, що це манна небесна і має бути безкоштовною. Я вважаю, що полтавська прекрасна артезіанська вода, яка відповідає за всіма показниками ДСанПІНу, а за деяким навіть перевищує норми, коштує надто дешево – 7 гривень за тонну (1 кубометр). А чашка кави коштує 25 гривень, то це можна порівняти?

– Як згаданий метод діє на споживача?

– Прибігають протягом години – кількох, іноді двох-трьох днів.

– Ви самі п’єте нашу полтавську воду з крана?

– Так, і не ставлю фільтр. Це, мабуть, перше місто, де я не фільтрую воду. Вода така м’яка, що лише через місяць звик до неї. Дуже смачна і хороша. Тому закликаю полтавців цінувати воду і працю водоканалівців.

– Ви – за ощадливість у використанні води?

– КП «Полтававодоканал» бере воду з надр, вони не безмежні. Заощаджувати треба, думати про нащадків теж варто. Та я думаю, що люди більше б цінували воду, аби вона коштувала дорожче. Людині, щоб помитись разів 30 за місяць, треба заплатити до 50 гривень за воду. Тарифи треба піднімати. Але ми розуміємо, що нашим людям кожна копійка цінна на рахунку. Тому ми нині шукаємо резерви, аби не стрімко підвищували тарифи.

– Чи знаєте, на якому місці тарифи в Полтаві, порівняно з містами України?

– Він ближчий до найнижчих тарифів, бо за цей рік майже всі водоканали переглянули тарифи, а ми підвищували лише 2016-го. У тариф закладаються ще ж витрати на те, щоб підняти воду на поверхню, а це все витрати електроенергії. Велика різниця між тим, що воду із водойм очищають і подають людям, чи її піднімають із надр і вона надходить до споживача. Водоносні горизонти пролягають на глибині 400-700 метрів. А це електроенергія, яка займає в тарифі левову частку.

– У вас є чимало заслуг і регалій «Заслужений працівник сфери послуг», «Керівник року» – це лише деякі з них. Назвіть п’ять рис, які допомагають бути Вам найкращим серед кращих, адже ви керували багатьма підприємствами різного напрямку.

– Основна моя робота – сфера комунального господарства, у якій я понад 25 років. Але короля робить його почт, тож і керівника підприємства робить колектив. Мої заслуги – це перш за все здобутки колективу, нагороджували й колектив також. Про свої риси не можу сказати.

– Як Вам живеться в Полтаві? Ви жили в Донецьку, потім у Києві. Як після таких великих міст сприймаєте наше місто?

– Людина живе добре там, де є для неї робота. Де цікаво і можна себе проявити, зробити щось корисне для міста, колективу. Із 2012 року я живу в Києві, нині в Полтаві. Але після столиці мені тут краще. Дружина живе зі мною. Діти та онуки приїздять (донька і син, троє онуків). Усі приїздять до мене. Я добудовую дім, придбав землю і будую. Може, до кінця року ввійду у власний будинок.

Колеги характеризують Василя Альбертовича як розумного, цілеспрямованого, у міру жорсткого, доброго, ерудованого.
КП «Полтававодоканал» бере участь у соціальних проектах, допомагає воїнам АТО.

Довідково:
Василь Альбертович Воротинцев народився 23 жовтня 1961 року в селі Старомихайлівка Мар’їнського району Донецької області. 1984 року закінчив Краматорський індустріальний інститут за спеціальністю «Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти». 2002-го закінчив Київську державну академію житлово-комунального господарства за спеціальністю «Економіка підприємства».

2008 року на базі Приазовського державного технічного університету захистив дисертацю з економіки та управління підприємствами. Кандидат економічних наук.

З 2010 року – член-кореспондент Національної академії наук України.

З червня 1988 року по липень 1992 року – головний інженер Слов’янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства «Донецькводоканал».

З березня 1992 року по листопад 1996 року – гендиректор, комерційний директор ТОВ «Орфей» (Слов’янськ).

З грудня 1996 року по жовтень 1997 року – комерційний директор ТОВ «Славлімітед» (Слов’янськ).

З жовтня 1997 року по квітень 1998 року – технічний керівник ВАТ «Хліб» (Слов’янськ).

З квітня 1998 року по квітень 2002 року – начальник державного комунального підприємства Слов’яногірське багатогалузеве об’єднання комунального господарства.

З квітня 2002 року по травень 2012 року – генеральний директор обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго».

З травня 2012 року по 2017 рік – робота в приватному бізнесі (Київ).

З березня 2017 року – генеральний директор КП ПОР «Полтававодоканал».

Нагороджений почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004 рік), міжнародною нагородою «Європейська якість» (2005 рік), почесною грамотою Міністерства з питань ЖКГ України (2008 рік), орденом «Хрест Пошани України» – за професійне управління підприємством-лідером економіки України (2011 рік).

Заслужений працівник сфери послуг України (2007 рік), кращий господарник у вирішенні соціально-економічних питань (2009 рік), керівник року України у Міжнародному економічному рейтингу «Ліга Кращих» (2011 рік).

Автор: Ніна Король