13:20
Полтавщина електронна очима естонського ревізора Яніки Мерило
30 жовтня 2016, 15:55 0
Днями Полтавщину відвідала Яніка Мерило. Заступник мера Дніпра, радник мера Львова і просто – радник міністра інфраструктури – прибула до обласного центру на запрошення Олександра Біленького, голови обласної ради. У Полтаві видатна естонка поспілкувалась на тему електронної демократії з чиновниками, студентами та журналістами. До редакції «Коло» вона прибула в супроводі Олександра Біленького, Альони Гончаренко, волонтера iGov у Полтаві та Олексія Сердюкова, випускника школи мерів (читайте про школу на нашому сайті незабаром – примітка авт.)
Коло: Яніка Мерило у Полтаві вперше, з якою метою прибули: подивитись успіхи, проінспектувати, оцінити, дати поради?
Олександр Біленький: У системі електронного самоврядування ми ось уже півроку варимось у своєму соку. Є певні напрацювання: реалізували систему ProZorro, зараз закуповуємо систему електронного документообігу, у планах – реалізція проекту обліку ліків у державних закладах охорони здоров’я. Але ми б дуже хотіли оцінки від гуру електронного самоврядування нашого штовхання цього процесу. Які у нас помилки, на що треба зробити акценти, де ще повчитись, що далі впроваджувати, не витрачаючи при цьому якихось шалених коштів з бюджету. Ми зателефонували Яніці – і вона дала добро на приїзд.
Яніка Мерило: Я з радістю підтримую такі ініціативи, де можу. Головне – не бути першими, а брати кращі практики.
Коло: А багато ми тут помилок наробили?
Яніка Мерило: Звісно. Ми весь час робимо їх, це ж процес, живий організм. Ми постійно можемо щось зробити краще, ефективніше. Сказати, що ми відразу зробили ідеальний механізм – так не буває. Ось, наприклад, Prozorro зараз знаходиться у стані переробки.
Коло: А що ви порадили полтавцям?
Яніка Мерило: Я порадила робити швидкі маленькі кроки. Вони відразу відчуваються. Я у тому сенсі кажу, що можемо багато років будувати ідеальну систему, але люди цього не бачитимуть. А маленькі кроки – як це зараз робиться у Львові та Дніпрі - дозволяють підтримувати темп. Тут – документообіг електронний, там – бюджет відкритий запровадили, видно постійний маленький прогрес. Це не змінить світ, але відчувається, що робота іде.
Коло: Флагмани електронного самоврядування – Львів, Дніпро, а які ще міста можуть похизуватись?
Яніка Мерило: Багато що зроблено у Києві…
Коло: Ну звісно, Київ...
Яніка Мерило: Зовсім не «звісно»! Багато з того, що ми зробили у Дніпрі і Львові, ще не реалізовано у Києві! У картки львів’янина, наприклад, якою усі хизуються, ще не працює електронний цифровий підпис. У Києві теж зробили свій «пластик», у якого дуже довгий перелік послуг, який по факту не отримуєш. У Вінниці є прогрес. Але Дніпро і Львів – це міста, які зібрали у собі весь досвід і постійно працюють та запускають інновації. На них можна дивитись, копіювати, а не йти заново й набивати гулі, які уже набиті.
Коло: А як ви оцінюєте прогрес у місті Полтаві?
Яніка Мерило: Ніяк. У вас на Полтавщині саме обласна влада усе організовує. А те, що місто Полтава не долучається до цього процесу і я не знаю нічого, що б вони зробили – це теж показник. Питаєте, як змусити місто це робити: Відповідь: ніяк. На законодавчому рівні прописано, що саме місто має робити для відкритості: запроваджувати електронні петиції, ProZorro, відкривати дані – якщо місто це не робить, якщо місту все рівно, то у вас проблеми з містом. Реально.
Коло: Я спеціально відкрила на сайті міської ради розділ «Петиції». Подивіться, будь-ласка. Їх дуже багато,а якщо глянути у розділ «Відповідь» - то там порожньо. Можете підказати, що робити у такій ситуації?
Яніка Мерило: По закону місто має відповідати на петицію, якщо вона набере певну кількість голосів (цю кількість встановлює місто). Але будемо чесні – це не інструмент прийняття рішень, це інструмент рекомендацій. На сайті Президента друга петиція, яка набрала необхідну кількість голосів, містила рекомендацію направити Юлію Тимошенко послом у Гондурас. Її підписали 25 тис людей! І Президент повинен був на це відповісти. Він не повинен був відіслати Юлію Тимошенко насправді у Гондурас, він мусив відреагувати на пропозицію народу. До речі, він тоді відповів на петицію так: «У нас немає посольства у Гондурасі». Це смішно, але це показує роботу системи. Влада повинна відповідати на петиції навіть якщо це буде: «Дякую, ми поміркуємо над вашою пропозицією». Тобто, навіть якщо влада відповість, але не хотітиме робити, то дуже багато варіантів як ввічливо відмовити. Але чиновники мають виконувати закон. Якщо вони не відповідають – то порушують закон про публічне звернення. Я вірю, що медіа і громадськість тут – головний інструмент тиску на них.
Коло: А на державному рівні є якесь покарання за ігнорування і такий саботаж?
Яніка Мерило: Ні, немає, є дуже багато законів, які торкаються міста. Ніде не прописано покарання за нероботу з петиціями. Якщо місто не запускає ProZorro, то не зрозуміло, які методи є у центральної влади, щоб змусити місто це робити. Ми розуміємо, що вони повинні, але окрім публічного презирства – законодавчими методами дуже важко вирішити. Оштрафувати мера на 600 гривень за невиконання– це ж не вирішить проблему.
Коло: До речі, а чому на сайті обласної ради немає петицій?
Олександр Біленький: Вони у розробці. На сесії уже прийнято відповідне рішення запровадити цю систему, зараз вона тестується і буде запроваджена на сайті обласної ради однією з перших в Україні.
Яніка Мерило: До речі, обласна влада не зобов’язана запускати петиції. Так вийшло, що у законі її випадково пропустили у переліку установ, які мають запроваджувати петиції. Просто пропустили слово і цією прогалиною може дехто користуватися.
Коло: Окрім петицій, відомо, що кілька тижнів тому обласна рада розпочала закупівлю системи електронного документообігу. Як швидко рухається цей процес?
Олександр Біленький: Ми хочемо повністю позбутися паперових носіїв у нашій роботі й для цього ми виділили кошти, оголосили конкурс на закупівлю системи, уже отримали першу скаргу, але це нормальний процес і він іде.
Коло: А яка скарга?
Олександр Біленький: На те, що ми начебто обмежили права певних учасників процесу. Нічого страшного, гадаю, до середини листопада ми матимемо переможця і підемо далі.
Альона Гончаренко: Як тільки за системою ProZorro буде визначено переможця, і визначимось з ціною на закупівлю системи електронного документообігу, укладемо договір і до кінця року уже матимемо впровадження електронного документообігу як мінімум у обласній раді, а протягом усього наступного року – покриємо усю область.
Олександр Біленький: Ми узяли безлімітний пакет на усю область – хочемо запропонувати безкоштовно будь-якій громаді області прийняти у цьому участь.
Коло: З документообігу я повернуся на систему iGov. Уся Полтавщина покривається цією системою на 100 %?
Альона Гончаренко: До iGov підключена уся область, не підключено лише місто Полтава. До речі, на сайті міської ради є моя петиція з цього приводу, і вона набрала необхідну кількість кількість голосів для її розгляду.
Яніка Мерило: Де починається місто – закінчується iGov.
Альона Гончаренко: Є довідки регіонального характеру, які розповсюджуються на місто Полтаву: довідка про відсутність судимості – одна з найпопулярніших. І, на жаль, поки що немає консенсусу з міською владою, щоб цей сервіс підключити. Зрозуміло, що жителі міст – вони більш інтернетизовані, більше користуються електронними сервісами, вони найкращі споживачі електронних послуг. Ми працюємо у цьому напрямку, гадаю, здвиг по місту таки буде.
Коло: А яка ситуація з українськими містами? Багато в нас таких, які хочуть запроваджувати електронне самоврядування?
Яніка Мерило: Мало тих, хто хоче робити все. Є такі, хто готовий запустити петиції, але не готовий запускати електронні довідки чи iGov, хтось готовий запустити iGov, але не готовий до ProZorro. Я рада, що Львів і Дніпро готові запустити все, не торгуючись: давайте це зробим, а це – ні.
Коло: А Полтавщина?
Олександр Біленький: ProZorro ми запустили, у нас поріг по торгах – з 20 тисяч, але ми починаємо торги навіть з 5, якщо це відповідає здоровому глузду. З приводу електронного документообігу – його було важко продавлювати. Тут потрібно належне віддати нашій облдержадміністрації, яка долучилась – хоча ідея наша, облради, але продукт вийшов спільний. Далі у планах – електронні аукціони комунального майна. Ми уже з Янікою обговорювали це – наше законодавство кульгає: ідея є, а законодавство не встигає за нею. І те саме з приводу ЦНАПів. Ми створили своє комунальне підприємство «Реєстратор» і хочемо надавати послуги на рівні не гіршому, ніж у Києві. Там перші процеси уже пішли, уже набиваються гулі. Тому нам у Полтаві треба трохи взяти паузу, хай випрямлять те, що зробили криво, а ми за їхнім зразком уже зробимо нормальний проект. Ще один проект – електронний облік ліків у медичних бюджетних установах. Ми скопіювали його з одеського варіанту разом з Юрієм Нестулею і взяли у розробку. Домовились з департаментом охорони здоров’я – вони пішли на «пілот» по лікарні Скліфасовського. Далі хочемо створити електронну чергу в поліклініках. Хоча мені простіше було б це зробити у себе у Решетилівці (на батьківщині голови облради – примітка авт.) Також це обговорили з Віктором Лисаком, керівником департаменту охорони здоров’я, спротиву я не бачу. І з того, що Яніка сьогодні розповідала на круглому столі, я хочу взяти все, що реально можна втілити. Як кажуть: бери ношу по собі, щоб не падати при ходьбі. Тобто: взяли – реалізували, бачимо, що можемо ще – беремо ще. Бажання у нас є, рада нормальна, прогресивна, вони правда ще не знають, у що це їм обійдеться (сміх – примітка авт.)…
Коло: У вас такі оптимістичні прогнози. А якщо у обласній раді знову буде переворот?
Олександр Біленький: Навіть якщо буде переворот – процес уже запущено. Ми хочемо підтягуватись до рівня інших областей. Щоб відповідати викликам, які є у суспільстві. Не Яніка нас інспектує, ми самі ідеологи цієї співпраці. Ось вона запросила нас на відкриття нового ЦНАПу до Дніпра, збираємось поїхати. У нас є команда, є люди. Коли до мене приходять і кажуть: у нас є ідеї, я відповідаю – а ви готові їх реалізовувати? Бо ті, хто ідеї втілює у реальність – це теж проблема зараз. Ось Альона Гончаренко допомагає, Олексій Сердюков – нам потрібні ті, хто проштовхуватиме ідеї.
Яніка Мерило: Нема сенсу примушувати тих, хто не хоче. Витрачати на них час. Треба допомагати тим, хто хоче, передавати досвід, рішення, брати уже готові рішення – і це уже нормальна плідна співпраця.
Коло: Естонії на те, щоб перейти повністю на електронну систему, знадобилось 15 років. Скільки часу потрібно нам?
Яніка Мерило: Якби це залежало лише від влади, було б швидше. Але ми залежні від дуже багатьох факторів: державних та місцевих, від законів, постанов, політичної волі, повноважень і так далі. Треба міняти закони і постанови, давати повноваження і ресурси, мати політичну волю. Дуже багато чого треба мати, щоб запустити повноцінно систему. Якщо ми за 10 років усе запустимо – буде дуже добре. Але це не буде так, що сьогодні – нуль, а завтра – сто відсотків усе працює. Все має відбуватися поступово.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь