13:20
Про нове кіно, державну культурну політику й сонне суспільство: розмова з Сергієм Жаданом у Полтаві
26 лютого 2019, 16:30 0
Сергій Жадан нам усім добре відомий не лише в іпостасі письменника й перекладача, а й музиканта та громадського активіста. Перед виступом «Жадана й Собак» у «Villa Крокодила» в інтерв’ю «Колу» Сергій Вікторович розповів, чому й коли приїжджав до Полтави велосипедом, та анонсував другий Meridian Poltava.
– В одному зі своїх останніх інтерв’ю Ви говорили, що «Океан Ельзи» й ТНМК зіграли більшу роль у формуванні національної свідомості українців, ніж міністерства культури та освіти разом узяті. Яка роль в українському культурному процесі належить «Жадану і Собакам»?
– Мені складно оцінювати. Моя думка щодо «Океанів» досить суб’єктивна. Це, скоріше, метафора була, а не якась оцінка подій. Але мені реально здається, що масова культура доволі дієва своїми виражальними засобами, адже це культура прямого впливу, прямої дії. А якщо говорити про «Жадана і Собак»… Ми ж маргінальна група, нас слухає не так багато людей. У нас є своя публіка, яку ми страшенно любимо й поважаємо, і нам цього цілком достатньо.
– Але все-таки, коли Ви говорили про міністерства, то мали на увазі, що якоїсь ідеологічної роботи в країні бракує…
– Мені здається, що адекватної ідеологічної роботи бракує. Себто без пропаганди, якихось радянських чи пострадянських кліше, культурної політики, яку б сприймало населення, а не відштовхувало.
Ми зараз багато по школах виступаємо, повернулися з Донбасу. І бачимо у школах, будинках культури, бібліотеках ті самі рекламні плакати, агітаційні матеріали. Тільки якщо до 2014 року це якось стосувалося «Партії регіонів», ідеологічної програми, якої вона дотримувалася, то зараз просто змінилася оцінка, але стилістика залишилася. І це насправді не дуже добре. Ясна річ, усі ми хочемо нормальної українізації, України, де би не було проблем з ідентифікацією, усвідомленням людьми своєї приналежності до цієї країни, але багато з наших співвітчизників далі намагаються, хочуть і згодні діяти цими радянськими командними методами. Їм здається, що достатньо видати указ про любов до України, і любов до України настане. Я боюся, що все це набагато складніше.
– Власне, одне з моїх наступних запитань було про Вашу інформаційну й культурну роботу на Донбасі. Ви організовуєте літературні зустрічі й концерти в Донецькій та Луганській областях. Чи відрізняються ці території від Центральної й Східної України зараз і чи спостерігається там інтелектуальний вакуум, зумовлений п’ятьма роками війни?
– Якщо брати глобально, з певним узагальненням, то нічим не відрізняються. Від Полтавщини – точно нічим. Я впевнений, у районних центрах тут теж нічого не робиться: ніхто не приїздить, бібліотеки почали поповнювати лише останнім часом у межах державної програми. Якогось культурного дозвілля теж не дуже багато, і все культурне життя зводиться до телевізора або Інтернету в кращому разі. Тому тішити себе ілюзіями, що на Донбасі все погано, а в нас усе добре, – це неправильно. У нас у всіх усе дуже погано, але це має нас не вганяти у якийсь відчай та смуток, а спонукати до роботи.
– На Вашу думку, є шанс змінити нинішню ситуацію після цьогорічних президентських виборів?
– Є, звісно. Але, мені здається, не треба прив’язуватися до виборів, а просто виконувати свою роботу. Знаєте, можна по-різному ставитися до нинішньої української влади, але це перша українська влада, яка почала робити те, що можна назвати культурною політикою. Зокрема, ми зараз займаємося проектом «Схід читає». Ми підтримали Інститут книги, який закупив величезну кількість книжок для українських бібліотек, і привозимо письменників до книгозбірень Донеччини та Луганщини. У принципі, уявити щось схоже за попереднього Президента, чи навіть інших, неможливо. Дуже хочеться сподіватися, що після виборів ця культурна, гуманітарна складова не зміниться й не зникне.
– Ви досить часто буваєте в Полтаві. Оксана Забужко на фестивалі Meridian Poltava сказала, що місто «сонне», якщо говорити про громадську активність. Як би Ви охарактеризували Полтаву?
– Мені здається, уся країна й суспільство сонні. Для того, щоб це побачити, достатньо проїхати Україною. У нас же культурне життя точиться й розвивається лише в кількох великих містах: Харків, Київ, Львів, Одеса. Це насправді велика проблема й стосується не лише Полтави. Приблизно те саме можна сказати про Суми, Запоріжжя, Черкаси, Кропивницький та багато інших міст. От я, наприклад, з Харкова. Це досить велике, потужне, динамічне місто, але, якщо говорити суто про літературне життя, то воно там не таке активне. Це парадокс, тому що там величезна кількість людей, які щось пишуть. Але подивишся отак афішу – спробуй знайти якийсь літературний вечір. Це не так просто.
– Meridian Poltava був мегамасштабною літературною подією у всіх аспектах. Чи є домовленості з організаторами про Вашу участь у фестивалі цього року?
– Так, 7-9 червня цього року буде Meridian Poltava-2. Ми приїдемо з нашим проектом «Лінія Маннергейма». А що там у програмі, я ще не знаю, але не сумніваюся, що це буде цікаво. Мені здається, минулий фестиваль справді вдався. Ми з «Меридіаном» робили виїзні фестивалі у кількох містах. Зокрема, спробували зробити щось схоже у Харкові, але це не спрацювало, у Луцьку теж не вдалося, а в Полтаві вийшло. І насправді це дуже приємно.
Читайте також: Андрухович, Жадан та Забужко в Полтаві: яким був перший день фестивалю Meridian Poltava
– Напевне, тому, що історичне підґрунтя є відповідне…
– Концепція, безперечно, дуже хороша. А з іншого боку, якби не було зацікавлення місцевих активістів та обласної влади, то це би нізащо не збулося. Адже такі речі потребують кооперації.
– За час, що Ви їздите до Полтави з літературними виступами та концертами, у Вас з’явилися тут друзі чи хороші знайомі?
– Я сюди вперше приїхав 1991-го, 28 років уже. Звичайно, у мене тут є друзі й знайомі. Хтось уже не тут живе. Нові з’являються. Оскільки Полтава не так далеко від Харкова, то це майже рідне місто. Ми колись навіть із Сашком Ушкаловим сюди на велосипедах приїжджали. У вас тут був фестиваль на Співочому полі. Це був приблизно 2007-2009 рік, і ми за кілька годин сюди приїхали. А якщо сюди можна дістатися на велосипедах, це означає, що це недалеко.
– Що входить до нової музичної програми «Мальви»?
– Ми зараз працюємо над новим альбомом. Яку він матиме назву, ми ще не знаємо. У нас зараз така собі творча лабораторія. Гратимемо новий блок пісень. Нам здається, вони відрізняються від попередніх. Ми постійно шукаємо якесь нове звучання, нові теми. Подивимося, як це сприйматимуть. Сьогодні (24 лютого, – прим. авт.) буде кілька прем’єр.
– Ви працюєте у стилі ска-панк. Чи орієнтується гурт на когось із всесвітньо відомих виконавців?
– Та ні, ми дорослі люди й за своє життя переслухали купу різної музики. Те, що ми граємо, – це такий великий мікс. Там є усе: панк, «нова хвиля», гранж…
Читайте також: «Жадан і Собаки» відіграли концерт у Полтаві
– Наскільки комерційно успішний проект «Жадан і Собаки», чи це більше хобі?
– Більше хобі. Але хобі в цьому випадку звучатиме якось принизливо. Це музика для душі. Ми це робимо, бо нам подобається, а до того ж нам за це ще й платять.
– Наприкінці минулого року відбулася прем’єра фільму «Дике поле» за вашим романом «Ворошиловград». Наскільки справдилися Ваші очікування від стрічки? Як Ви оцінюєте роботу режисера?
– Мої сподівання, швидше, справдилися, фільм сподобався. Ясна річ, що є якісь питання до режисера. Показником мого ставлення до стрічки є те, що ми зараз із Ярославом (Ярослав Лодигін – режисер «Дикого поля», – прим. авт.) плануємо наступний фільм. Мені подобається, як він розуміє кіно, як ставиться до сценарію, відчуває текст.
– За яким твором буде наступний фільм?
– Ми зараз вагаємося: або зробити фільм за «Інтернатом», або це буде абсолютно інша ідея й ми напишемо новий сценарій. До речі, з прокатом величезні проблеми. Фільм був у прокаті лише два тижні. Це катастрофічно мало, бо дуже багато людей не встигли подивитися. Це не зрозуміла для мене політика, бо, з одного боку, ми очікуємо «відбивання» державних коштів та розвитку українського кінематографу, а з іншого боку, наш кінопрокатник просто не пускає українські фільми в прокат.
Читайте також: «Сміятися дозволено»: у Полтаві презентували фільм «Дике поле»
– Чи презентували вже стрічку за кордоном?
– Було кілька презентацій. У березні ми покажемо фільм у Брюсселі, у квітні – у Парижі. Багато хто запрошує й хоче подивитися, але це запитання не до мене, а до продюсера.
– Розкажіть про найближчі творчі плани.
– Ми пишемо новий альбом із «Собаками», також паралельно створюємо новий альбом з «Лінією Маннергейма». Сподіваюся, що обидва вийдуть восени. Також працюємо зараз над оперою. 28 листопада відбудеться прем’єра опери, до якої я написав лібрето. Опера про Василя Вишиваного, історичного діяча, який воював за Україну в 1918-1919 роках.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь