13:20
Полтавська майстриня Ольга Кирилова створює тварин, які важко відрізнити від живих. ФОТО
18 серпня 2021, 13:40 0
Коли дивишся на цих котиків, здається, що варто лише почухати за вушком і вони замурчать і не відразу розумієш, що це не живі тварини, а неймовірно досконалі іграшки. Їх авторка – полтавка Ольга Кирилова, яка виготовляє їх дуже реалістично, промальовує навіть найменші деталі, міміку та вираз очей, тут все продумано до найменших дрібниць.
В доробку Ольги котики, вовки, собаки, пантери та навіть шакали, які нині «живуть» по всьому світу, адже замовляють їх поціновувачі не лише з України, а й з Канади США, Нідерландів, Ізраїлю, Франції, Білорусі, Польщі, Норвегії, країн Прибалтики та інших.
Ольга Кирилова одна з небагатьох майстринь в Україні, якій вдається настільки досконало й реалістично створювати тварин. При цьому, вона є самоучкою, не має творчої освіти, а всю техніку опановує завдяки відеоурокам та власним спробам і помилкам.
Про те з чого починалась творчість, скільки коштує один котик та чому не дає майстер-класів Ольга Кирилова розповіла в інтерв’ю.
Зустрічаємося з майстринею в нею вдома, господарка запрошує в кімнату, яку називає «котячою», адже саме тут зберігаються готові пухнасті вироби, які чекають відправки до нових власників, крім того, цю кімнату полюбляють і домашні улюбленці Ольги – п’ять котів ексклюзивної породи. Як зізнається сама майстриня, потяг до творчості і любов до котів були у неї завжди, ймовірно, саме ці компоненти і стали поштовхом до створення тварин.
З чого все почалося? Як ви почали виготовляти перших тварин?
– Я більше 10 років займалася зоотоварами. Спершу було три точки, потім дві, потім, коли я почала займатися іграшками, лишила одну. В якийсь момент я зрозуміла, що абсолютно не є бізнесменом. Останній магазин був настільки збитковим, але він був в торговому центрі, там була велика площа, було багато світла, а робити не було чого. І я почала робити іграшки в техніці валяння. До того, я постійно щось робила руками: в’язала, шила. І тварин ми дуже любимо, нас з чоловіком у дворі всі називають «кошачі мама і тато». Ми годуємо 10 котів в дворі, в нас в квартирі живуть п’ятеро. А от іграшки робити я почала від нудьги, напевне. Книжки всі перечитала, серіали передивилася і зрозуміла, треба щось робити руками. Почала валяти. Ніде не вчилася, можливо, тому у мене не все так швидко й виходило. В Україні взагалі не так це все дуже розвинуто, й майстрів таких іменитих, в яких можна повчитися, не так і багато. Навіть спеціалізованих магазинів важко знайти.
Чи відразу вийшло опанувати техніку валяння?
– Коли я тільки починала валяти, то досягнути реалістичності важко, особливо, коли ти ще не вмієш цього робити. Я відкривала Інтернет, бачила роботи майстрів, але не розуміла, як їм це вдається. Мабуть, півроку збиралася з думками, щоб почати валяти. Я замовила набір голок для валяння, шерсть і почала «творити». Хотіла зваляти кошеня, а вийшло ніби тигреня, ніби не зрозуміло що. Потім мене затягнуло в цей процес, продовжувала робити нові й нові іграшки. З часом я почала розуміти нюанси, які голки потрібно, як краще робити. Почала робити прикраси, мені це нецікаво стало. Всі кажуть, що потрібно починати валяння з шарів. Але мені це теж не цікаво, наприклад, коли всі починають в'язати з шарфів, то я відразу з сукні. Чого розмінюватися на дрібниці? Потім якось в мене вийшло зваляти мишку. Я поїхала в магазин по голки, там крім інструментів продавалися вироби майстрів. Продавчиня запропонувала виставити на продаж і мою мишку. Не знаю, чи продали її, чи ні. Але це стало поштовхом і я почала валяти мишей. Пам’ятаю, що першу мишку і мене купили в Білорусь. Але мені ж хотілося робити котів!
Звісно, ви дуже любите котів, то коти мають бути скрізь! Чи складно робити саме котиків?
– А коти це виявилося дуже складно! Роблю п’ять котів, з них жоден не виходить більш-менш. Зате, якщо роблю собаку, то виходить з першого разу. Почала робити собак, але мрія про котів не покидала мене.
А як від валяння ви прийшли до техніки пошиття реалістичних тварин?
– Валяти мені було цікаво, але дуже втомлювалася, боліла спина, руки. Адже робочий процес щодня тривав по 8-9 годин. Крім того, валяна іграшка вона статична. А мені хотілося, придати тваринам цікаву позу. Звісно, я валяла тварин в різних позах, але знову ж таки, поза лише одна, навіть фотографувати нецікаво. І так по-тихеньку почала поєднувати валяння з шиттям. Але хотілося зробити так, щоб воно було з одного хутра зроблене, щоб не було переходів. Звісно, можна замаскувати перехід, якщо це плямисте кошеня, а якщо тварина повністю чорна, то виходить, що шерсть тьмяна, а хутро блискуче.
Це теж опановували самотужки? А як зрозуміли, що у вас виходить?
– Зрозуміла, коли почали надходити замовлення. Я викладала у Фейсбуці свої роботи. А таким поштовхом найсильнішим стало те, що заводчиця китайської хохлатої породи собак з Києва попросила зробити фігуру її собачки, яка загинула. Я зробила це замовлення. Напевне, вона показала цю фігуру своїм знайомим та клієнтам, які купували в неї тварин, і мені почали писати з різних країн. У них інша культура щодо тварин, якщо у нас лише нещодавно почали якось культурно хоронити їх, а не просто в лісі, то там кремують. Мене просили зробити фігуру тварини, щоб там був певний простір для праху.
Майстриню навіть просили зробити фігуру з шкіри померлої тварини, проте вона відмовилася. Так само не працює і з натуральною шкірою.
Викрійки для пошиття тварин звідки берете?
– Все роблю сама. Безкоштовної інформації в інтернеті практично немає. Але я й розумію, що навіть готова викрійка – це не гарант успішного результату, поки сам не зробиш кількадесят тварин, доти й не відточиш майстерність. Та й великі майстри, як правило, й не діляться своїми секретами. Я на багатьох підписана в соцмережах, спостерігаю за їхньою технікою, чогось вчуся. Але я помітила, що мене вже також наслідують. Коли я викладаю в Інстаграм новий виріб, то помічаю, що через деякий час у деяких майстрів з’являються дуже схожі роботи.
Таких майстрів як Ольга Кирилова в Україні буквально одиниці. В Полтаві – єдина.
А скільки триває робота над однією іграшкою, наприклад, кішкою в натуральний розмір?
– По різному, насправді. Буває, все твориться швидко. Але взагалі сам процес такий: до трьох днів триває пошиття голови. Це враховуючи те, що я вже знаю як це робити. Тіло збирається відносно швидко – там готовий пластиковий скелет, завдяки якому тварина може змінювати пози. Після цього йде обмотка синтепоном й синтепухом. Лише потім я знімаю викрійку. Більшість майстрів роблять навпаки: спершу зшивають викрійку і вже туди вставляють готовий скелет. Я роблю викрійку вже на конкретну іграшку і таким чином, кожна з них є унікальною, єдиною в своєму роді.
У кожного майстра є свій унікальний стиль, свої «фішки», які видають їх з-поміж інших. А яка у ваших тварин особлива риса?
– Я помітила, переглядаючи фото своїх робіт, що всі тварини якісь сумненькі, дуже добрі, але «печальки». В них всіх опушені кутики рота.
Яка ваша найбільша робота?
– Напевно, це сніжний барс. Також був дуже великий вовк, майже в натуральну величину. Його замовили для магазину одягу в США, який називається «Вовча зграя». Вони замовили двох вовків й вовченятко.
А хто взагалі замовляє такі іграшки?
– За весь час в мене лише раз замовили іграшку у Полтаві. Декілька замовили з інших міст України, але в основному це США, Великобританія, Бельгія. Географія дуже велика.
Як думаєте, чому українці не замовляють?
– Думаю, що причина в ціні. А ще у нас немає такої культури вшанування померлих тварин, як в інших країнах.
Чи просять вас навчити робити такі іграшки, давати майстер-класи?
– Я поки що не даю майстер-класів і не тому, що я не хочу ділитися, а тому що в мене рівень майстерності має бути вище середнього. Плюс, щоб зняти відео потрібне обладнання і студія, певні навики. А мені завжди не вистачає часу. Я навіть забуваю фотографувати процес, бо я настільки захоплююся. Та й викладати незавершену роботу якось не так.
А які були найнеочікуваніші замовлення? Можливо, навіть дивні?
– Мені з Америки присилали шматки шерсті і вуса кота, які власники збирали декілька років. Коту було 17 років, він помер і його кремували і попросили зробити його копію з кишенькою для праху і оригінальними вусами.
Скільки годин в день працюєте? Це ваша робота чи все-таки хобі?
– У мене немає вихідних. Я називаю це роботою. З одного боку це хобі, але я займаюся цим з ранку і до вечора можу робити. Сьогодні я встала о 5.30, бо потрібно було доробити котів. Буває й до ночі сиджу. Все залежить від замовлень і натхнення. Навіть у снах бачу, як треба зробити ту чи іншу іграшку і зранку прокидаюся і відразу творити.
Чи є якісь шалені ідеї, яку тварини хочете створити?
– Такою ідеєю була гієна, потім вовк і сніжний барс. Мені часто говорять, що потрібно робити тих тварин, на кого є попит. А мені так не цікаво, щоразу хочеться випробовувати себе й робити щось нове.
Читайте також: «Нечоловіче заняття»: чоловік родом із Полтавщини пече хліб, вишиває хрестиком і бісером та вчиться шити
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь