13:20
Відомий український кобзар Дмитро Губ’як: «За кордоном бандуру цінують набагато більше, ніж у нас»
29 травня 2017, 15:00 0
Бандурист з Тернополя Дмитро Губ’як уперше приїхав на полтавське обласне свято «Взяв би я бандуру». Він заслужений артист України, член національної спілки кобзарів України, викладач Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Бандура – то його пристрасть з дитинства. Уперше взяв її до рук восьмирічним хлопчиком і прикипів на все життя; зараз чоловікові вже 35.
Дмитро Губ’як розповідає, що йому дуже подобається, що на Полтавщині плекають і розвивають народне мистецтво, що люди захоплені таким інструментом, як бандура.
– Бачу, що є бажання розвивати таке мистецтво. Люди шанують своїх героїв бандури, таких як Федір Кушнерик. Якщо говорити мовою сьогодення – бандура – це бренд, який може представляти Україну на міжнародній арені та ідентифікувати нашу націю. Це унікальний інструмент, якого немає в жодного іншого народу у світі, – говорить бандурист.
– Пане Дмитре, чому бандура?
– Чому бандура мені складно сказати. Але, бачте, мені, мабуть, пощастило, бо в нас у Теребовлі, звідки я родом (місто Теребовля на Тернопільщині) й досі існує славний колектив – заслужена аматорська капела бандуристів «Кобзар». Це сорок чоловіків, які грають на бандурі та співають. Коли я був малим хлопцем, приходив на їхні концерти. Уже пізніше грав з цим колективом. Коли стоять потужні чоловіки і груди бринять від тих чоловічих голосів, то воно не проходить безслідно, відгукується в дитячому серці. А крім того мені дуже пощастило на першу вчительку Кубіт Ярославу Володимирівну, яка, фактично, привела мене до бандури, закохала мене в неї. І завдяки цій любові до інструменту, я й досі іду з ним по життю.
Читайте також: Музикант Тарас Компаніченко: «Ми не маємо права відкладати зміни, хлопці, які на Сході дають нам карт-бланш»
– А в сім’ї у Вас хтось грає на бандурі?
– На бандурі – ні. У мене сестра і батько музиканти. Батько баяніст, а сестра піаністка.
– Бандура – інструмент не з дешевих, скільки коштує та як формується ціна на нього?
– Бандура, яку виготовляють на Львівській фабриці коштує близько 30 тисяч гривень. А взагалі продають по різних цінах. Є покращені бандури – з витриманої деревини, оздоблені, особливої текстури чи розфарбовані, такі коштують дорожче.
– А у вашої бандури, які особливості?
– Це є бандура «Львів’янка», конструкції та роботи Василя Герасименка, зроблена з явора та ялини. Бандури чернігівської фабрики мають вербовий корпус та ялинове деко.
– А з якої деревини краще?
– Трішки інше звучання, але бандури обох фабрик мають право на життя, тут чисто індивідуально, хто до чого звик.
– Але ж є майстри, які самі виготовляють бандури?
– Я не знаю таких майстрів, їх дуже мало.
– У Полтавській області в селі Крячківка живе майстер, який робить бандури – Юрко Фединський.
– Так, знаю Юрія Фединського, він виготовляє старосвітські інструменти: торбан, кобза – це старосвітська бандура. Я мав на увазі, що не знаю майстрів, які виготовляють бандури сучасного типу.
– Чим відрізняються старосвітські бандури від сучасних?
– Розмірами,кількістю струн, формою, хоча в цілому подібні.
– Вам доводилося виступати за кордоном, як там ставляться до нашої бандури?
– Виступав у Польщі, Білорусі, Литві, Румунії, Франції, Німеччині, Великобританії, Сполучених Штатах Америки, на острові Тайвань. Мені здається, що за кордоном дуже добре сприймають бандуру і, мабуть, набагато більше її цінують ніж у нас. Ми не можемо до кінця усвідомити і оцінити, яке багатство у нас в руках. А люди дуже захоплені виглядом цього інструменту, особливим тембром звучання, його можливостями і співом під бандуру. Коли дівчина грає на бандурі – це дуже красиво. Я можу сказати, що до бандури дуже хороше ставлення на різних рівнях: я виступав перед високопрофесійними музикантами, які можуть критично оцінити те, що чують. Загалом концерт з бандурою може бути дуже різноманітним.
Я взагалі граю на двох типах інструменту, у Велику Багачку приїхав із бандурою харківського типу виконання, граю також київським способом.
– А яка тут різниця?
– Різниця в триманні інструменту, в манері гри. Свого часу сформувалися три основні напрямки виконання на бандурі: київський, полтавський і харківський. У харківському способі гри рівноправне використання лівої і правої руки, особливе тримання інструменту. Полтавський – це проміжний або середній спосіб гри, який поєднує риси київського і харківського. А київський спосіб гри дуже контрастував із харківським по триманню інструменту, використанню рук та діапазону.
Довідково: Дмитро Губ’як – український бандурист-вокаліст, композитор, знавець харківського способу гри на бандурі. В репертуарі – класичні твори композиторів XVIII –ХХ століть у перекладі для бандури, обробки народних пісень і танців, власні пісні та інструментальні твори. Автор п’яти сольних аудіоальбомів.
Читайте також: На Полтавщині відбулося свято народної творчості «Решетилівська весна»
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь